Леонора Керрінгтон

Леоно́ра Ке́ррінґтон (англ. Leonora Carrington; *6 квітня 1917, Clayton-le-Woods, Ланкашир, Велика Британія — 25 травня 2011, Мехіко, Мексика) — англійська і мексиканська художниця і письменниця. У 1930-х жила в Парижі, належала до кола сюрреалістів, з 1942 року проживала в Мексиці.

Її малярство, проза (книга розповідей «Дебютантка», 1975; роман «Внизу», 1979) і драматургія (збірка «Фланелева нічна сорочка», 1978) насичені фантастикою, йдуть від програмної для сюрреалізму уваги до «чудового в повсякденності». У 1970-х роках Леонора Керрінґтон була також членом-засновником Визвольного руху жінок у Мексиці.

Народилася в заможній сім'ї, її батько був багатим виробником тканин, по материнській лінії походила від ірландців. Мала трьох братів: Патрика, Джеральда та Артура. Виховувалася ірландською нянькою, часто їздила в Ірландію до бабусі, її навчали гувернантки, вихователі та черниці. За свою бунтарську поведінку вона була виключена з двох шкіл, у тому числі з New Hall School у Челмсфорді (Ессекс), поки сім'я не послала її до Флоренції, де вона вивчала живопис.

У 1927, у віці десяти років, вона вперше побачила сюрреалістичну картину у галереї Rive Gauche, потім запізнала багато сюрреалістів, у тому числі Поля Елюара. Батько Леонори був проти кар'єри художниці, але мати заохочувала її.

У 1935 вона протягом одного року навчалася в художній школі в Челсі, а в 1936 вступила в Лондонську академію живопису. У 1937 познайомилася з Максом Ернстом, кинула все, переїхала з ним до Парижа, увійшла до кола сюрреалістів, брала участь в групових виставках 1938 в Парижі і Амстердамі.

Після арешту в 1939 Макса Ернста французькою владою як підданого країни-супротивника пережила нервовий зрив. Рятуючись від нацистської окупації, переїхала до Іспанії, де зрив повторився, була за наполяганням батька поміщена в психіатричну клініку м. Сантандер (пізніше описала її в повістях «Там, внизу» і «Кам'яні двері»). У 1941 утекла з клініки, перебралася до Португалії, звідти — в США, а потім до Мексики, де жила з 1942.

Померла 25 травня 2011 від респіраторного захворювання.

Живопис, проза і драматургія Керрінґтон сповнені мотивів кельтської і центрально-американської міфології, фантастикою сновидінь і гротесковим гумором, інтересом до «чудового в буденному», програмним для сюрреалізму.

Дружила з художницями Ремедіос Варо і Фрідою Кало, письменниками Октавіо Пасом, Карлосом Фуентесом, Алехандро Ходоровським (він поставив в театрі п'єсу Керрінґтон «Пенелопа»). Працювала над фрескою «Магічний світ майя» для Національного музею антропології.

У 1960-х кілька разів знялася в кіно, виступала художником по костюмах у фільмі мексиканського кінорежисера Хуана Лопеса Моктесуми «Будинок божевільних» (1973). На основі п'єси Керрінґтон «День агнця» (1940) написана опера австрійського композитора Ольги Нойвірт «Bählamms Fest» (лібретто Ельфріде Елінек, пост. 1999).

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...