Лансере Євген Євгенович

Лансере́ Євге́н Євге́нович (*23 серпня (4 вересня) 1875(18750904), Павловськ, нині Ленінградської області — †13 вересня 1946, Москва) — графік і живописець. Народний художник РСФСР (1945). Лауреат Сталінської премії другої ступіні (1943).

Походить з відомої родини Бенуа — Лансере. Його дід — Микола Бенуа відомий художник, батько Лансере Євген Олександрович-скульптор-анімаліст, мати (Катерина Миколаївна) довго займалася графікою. Брат — Микола Лансере — архітектор, а молодша рідна сестра Зінаїда, Серебрякова по чоловіку, відомий художник (Серебрякова Зінаїда Євгенівна).

Перші художні навички отримав в родині. З 1892 по 1895 рр. навчався в Малювальній школі Спілки заохочення художників в Петербурзі. Серед його викладачів Самокиш Микола Семенович, художник, українець за пожодженням. У 1895—1899 рр. переїхав до Парижа, де навчався в Академії Ф.Калароссі та Р.Жюльєна.

В період до перевороту більшовиків у 1917 р. пройшов перший і досить плідний період творчості майстра. Євген Лансере не виробив надзвичайно яскравої індивідуальної манери на кшталт Врубеля чи Борисова-Мусатова. Але його твори відрізнялись величезною внутрішньою культурою, що увібрала в себе всі скарби культур Франції і Росії доби класицизму, ампіру, стилей 16-17 століть. Присмак ретроспективізма мали всі твори митців спілки «Світу мистецтва», були притаманні вони і творам Є. Лансере.

У 1912 р. Евген отримав замову на створення плафону(живопис) для особняка багатія-промисловця Г. Тарасова в Москві. Вибудований як копія ранішнього палацу Тьєне 16 століття в місті Віченца (архітектор Палладіо), палац мав і ретроспективні оздоби. Лансере створив плафон (з зображенням визволення Андромеди від лихого дракона), що нагадував твір Рубенса чи Джуліо Романо. Величні фігури, цікава композиція, надзвичайно сміливі ракурси — усе демонструвало появу в мистецтві талановитого митця. По завершенні плафону Евген Лансере отримав звання академіка живопису (йому було 37 років).

У 1915 р. передчасно помер барон М. М. Врангель, молодий мистецтвознавець, що працював в Ермітажі. З початком 1-ї світової війни денді і жартівник Микола Врангель пішов на фронт керівником санітарного потягу. Друзі і знайомі барона у 1916 році вшанували його пам'ять створенням книги «Вінок Врангелю». Здається, усю скорботу по померлому втілив Євген Лансере в шмуцтітулі книги, де подав могутню і трагічну фігуру богині долі Па́рки, що розтягла нитку життя Миколи Врангеля і швидко обрізала її. Ще більшим натяком на смерть і ретроспективізм майстра була фігурка путті біля ніг Парки. Хлопчик-янгол загасив смолоскип, відому деталь багатьох надгробків доби класицизму. Лансере міг навіть один аркуш книги зробити яскравим явищем в мистецтві.

Сувора і безжальна до людей радянська дійсність не давала багатьох привідів для натхнення художника, що склався як особистість в роки царату. Тому він зосередився на праці книжкового художника і художника театру. Був і викладачем.

Як театральний художник працював в театрах Одеси, Ленінграда, Кутаїсі, Москви. Помер в Москві, був похований на Новодівочому цвинтарі в Москві.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...