Жу́ль Шере́ (фр. Jules Chéret 31 травня, 1836, Париж — 23 вересня, 1932) — рекламний художник з Франції 19 століття.
Жуль Шере народився у Парижі в небагатій родині. Батько працював у друкарні. У віці 13 років Жуль був примушений покинути школу і влаштувався учнем до літографа. Він почав художню освіту з відвідин Національної художньої школи. Але можливості мати ґрунтовну художню освіту не мав і практично все життя займався самоосвітою. Бажання навчитися непогано малювати привело його у паризькі музеї і працюватинад малюнком самотужки. Як всіх юнаків його цікавила еротика і він виділяв серед французьких художників Антуана Ватто та Оноре Фрагонара, а Фрагонар якраз уславився створенням еротичних картин з молодими дівчатами.
У зрілму віці, коли Жуль Шере працюватиме над афішами для дешевих розважальних закладів, він зробить головними персонажами власних афіш саме молоденьких, легковажних і еротичних дівчат.
Художник-аматор, Жуль Шере 1854 року відбув у Британію і розпочав працювати малювалником у фірмі з виробництва меблів. Робив він і рекламні плакати, котрі розповсюджувала британська пошта. Англійці називали ці плакати - постер, позаяк їх розповсюджувала пошта і їх вивішували поблизу пошт на перехрестях. Праця у Лондоні не задалася і молодик, котрому нічого було втрачати у Лондоні, повернувся до Парижа.
Париж переживав період заснування багатьох друкарень, котрі бралися за гроші рекламувати будь які товари чи послуги (пиво, вино, велосипеди, безліч дрібниць для дамських суконь, корсети для дам і чоловіків, сигари тощо). До друкарень почали наймати низку аматорів, що ледь тримали олівці і мали початкові навички малювання. Серед них був і Жуль Шере.
Серед перших значущих замов початкового періоду у митця у 1858 році була замова на афішу оперети «Орфей у пеклі» композитора Жака Офенбаха. Жуль Шере підійшов до композиції афіші як до створення картини на історичний сюжет. Афіша перенасичена персонажами, де важко знайти головного. Надалі кількість персонажів була скорочена.
Декотрий період чорно-білі афіші і плакати друкували поряд із кольоровими і вони співіснували.
Первісно реклами і афіші були чорно-білими. Промисловість почала випускати нові хімічні кольорові фарби, котрі почали витісняти природні барвники. Нові анілінові фарби були надто швидко викоритані у друкарнях художниками-аматорами, а у практику увійшла технологія кольорової літографії. На декотрий період попереду всіх опинились друкарі Великої Британії. Жуль Шере знову відбув у Лондон, де вивчав технолоію кольорової літографії. Він вже виборов декотрий фінансовий успіх і придбав у Лондоні друкарські верстати для створення реклам і афіш великого розміру. По поверненню у Париж він відкрив власну друкарню.
Ще в роки перебування у Лондоні він створював малюнки для обкладинок книжок, працював у рекламі. В Парижі удосконалив друкарський процес, спростивши декотрі операції. Його манюнки до плакатів користувались попитом і йому доручали створення афіш до різноманітних розважальних закладів Парижа, серед котрих були Паризька Опера, Алькасар взимку, каже Фолі-Бержер та Амбассадор, Олімпія, Мулен-Руж. Він тривалий час робив ілюстрації для сатиричного щотижневика «Le Courrier français».
Він виборов визнання і покинув організаційну галузь, звернувся лише до дизайну афіш і плакатів. Власні твори він подавав на Всесвітні виставки у Парижі у 1878 та у 1889 роках, де отримував коли золоті, коли срібні нагороди. До 1926 року він отримав від уряду Франції декілька нагород Почесного легіону різного ступеня.
Сам фаховий художник плакатів і афіш, у період 1896-1900 років він оприлюднив колекцію кращих афіш і плакатів роботи французьких художників у меншому, більш зручному варіанті для колекціонерів.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
