Іван Георгій Пінзель

Іоа́н Гео́ргій Пі́нзель, Йоган Георг Пінзель або Іоанн Георгій Пінзель, майстер Пінзель, пол. Jan Jerzy Pinzel, бл. 1707 або бл. 1720 — між 16 вересня 1761 і 24 жовтня 1762, ймовірно, Бучач) — галицький скульптор середини 18 століття, представник пізнього бароко і рококо. Зачинатель Львівської школи скульпторів. Для творів Іоана Пінзеля характерна велика емоційність та динаміка, надання створеним формам життєвих рис.

Біографічні відомості про майстра майже відсутні. Його етнічне походження, місце і час народження, також обставини появи в Галичині та смерті наразі невідомі.

Збігнєв Горнунг свого часу стверджував, що Пінзель походив з Чехії, про що, на його думку, свідчила схожість робіт майстра з творами празької школи. Микола Голубець називав його «шльонським різьбарем».

Пінзель прибув до Польщі наприкінці 1740-х років на запрошення Бернарда Меретина для виконання різьбярських робіт в проектованих архітектором будівлях на замовлення Миколи Василя Потоцького. За іншими даними — з'явився в середині 1740-х при дворі магната М. В. Потоцького, який став його головним замовником і патроном.

Протягом 1750—1760-х років (переважно спільно з архітектором Бернардом Меретином) працював у Львові, Ходовичах (нині Львівська область), Городенці, Гвіздці (нині Івано-Франківська область), Монастириськах, Бучачі (обидва — сучасна Тернопільська область).

Перед квітнем 1756 року разом з Йоганом Георгом Гертнером почали працювати над вівтарями двох Патріархів (інші дані — святих Фелікса Валуа та Яна де Мата) у Львівському костелі Тринітаріїв, які не збереглися. Роботи закінчили у квітні 1757 року. Кошти за виконані роботи (990 злотих) отримав у 1757 році. Додатково зробив для цих вівтарів невеликі статуї святих Яна Непомуцького та Якима.

Наприкінці 1750-х Меретин замовив Пінзелю виконання оздоблювальних робіт в костелі у Годовиці, які він не зміг виконати через передчасну смерть архітектора (крім казальниці — спрощеної репліки амвону в костелі Городенки). Виконав у 1759—1761 роках монументальні статуї святих Атанасія, Леона, кінну статую святого Юра, за що отримав величезну тоді суму — близько 37000 золотих. Перед смертю Меретин доручив йому виконання двох балконових консолей з чоловічими торсами для кам'яниці № 40 на площі Ринок у Львові, перебудованій під резиденцію львівського єпископа УГКЦ Лева Шептицького, яка в 1761 році вже була накрита дахом.

У 1761 р. Микола Василь Потоцький офірував 100000 золотих для виконання різьбарських робіт в новому домініканському костелі Львова і зобов'язав Пінзеля виконати роботи. Вони передбачали виконання 2-х бічних вівтарів у каплицях на поперечній осі храму (до наших днів не збереглись, вціліли приналежні фігури святих Миколая, Йосифа (?), Августина, Домініка, виконані перед консекрацією храму 1764 року. Пінзель виконав статую Матері Божої з дитятком в кляшторному ораторіумі за великим вівтарем. З весни 1764 р. тривали роботи із зовнішньої декорації костелу.

В 1761 році завершив свої роботи з озоблення собору святого Юра. 16 вересня 1761 року отримав кошти за роботи, виконані в костелі у Монастириськах, що вважається найпізнішим фактом з життя майстра.

Помер між 16 вересня 1761 і 24 жовтня 1762 року ймовірно в Бучачі.

Поява Пінзеля сприяла розвитку талантів Томаса Гуттера, Конрада Кутченрайтера, Георга Маркварта, Христіана Сейнера, Себастьяна Фесінгера, спрямувало їх творчість в напрямку розквітлого рококо. Майстерня Пінзеля, яка провадилася, найправдоподібніше, в Бучачі, сприяла появі (крім Антона Штиля, Фабіяна Фесінґера, Яна Непомуцена Бехерта) таких чільних майстрів молодшої генерації львівської різьбарської школи на чолі з Антоном Осинським, Іваном та Матвієм Полейовськими, Іваном Оброцьким, Франциском Олендзьким.

13 травня 1751 року одружився у Бучачі із вдовою Маріанною Єлизаветою Кейтовою з родини Маєвських. Від цього шлюбу мав двох синів — Бернарда (нар. 1752) і Антона (нар. 1759).

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...