«Іду́ть до робо́ти» — картина, створена французьким художником XIX століття Франсуа Мілле (1814–1875), що зберігається у місті Глазго.

Одна з небегатьох картин Франсуа Мілле майже без сумного змісту. Ознакою того, що на картині небегаті представники французького селянства — бідний, майже жебрацький одяг персонажів. На картині — молодята. І як у багатьох в молоді роки, їм багато чого байдуже, коли є кохання. Трохи кумедну нотку в зображення вніс плетений кошик, який молода селянка використала як капелюшок.

В XIX столітті так селян ще ніхто не писав. Трохи пізніше це зробить італієць Джованні Болдіні. Мілле навертав обличчя буржуазного суспільства до народу, до надмірної праці селян, до співчуття тим, хто важко працював на землі. Він навертав суспільство і мистецтво Франції до гуманізму. І це перекривало і маленькі розміри картин Міллє, і відсутність колористичних скарбів, театральних жестів, до яких так привчили глядачів і споживачів буржуазного мистецтва представники численних західноєвропейських академій.

Картини Мілле на селянську тему дивували простотою і щирістю, таких рідкісних в мистецтві Франції. «Пастушки» пензля Мілле навіть на пасовиську зайняті пряжею, аби не гаяти часу дарма. Вони надзвичайно далекі і від штучних, рожевих поселянок Франсуа Буше, і від акторок числених тогочасних театрів у шовкових сукнях з золотими прикрасами.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →