Іван Айвазовський

Іва́н Костянти́нович Айвазо́вський (рос. Иван Константинович Айвазовский, вірм. Հովհաննես Այվազյան — Ованес Айвазян,17 (29) липня 1817(18170729), Феодосія, Таврійська губернія, Російська імперія — 19 квітня (2 травня) 1900, там само) — видатний український та російський художник-мариніст та баталіст вірменського походження. Брат вірменського історика та архієпископа Вірменської апостольської церкви Габріела Айвазовського.

Окрім морської тематики працював також і в інших жанрах живопису: від анімалізму та портрету (автопортрету) до релігійного та міфологічного живопису.

Айвазовський є автором понад 6000 різних творів (картин, акварелей, малюнків тощо). Його полотна прикрашають музеї та приватні зібрання по всьому світу. За понад шістдесят років творчої кар'єри Айвазовський брав участь у більш як 120-ти художніх виставках, понад половина з яких були персональними.

Окрім слави художника, Айвазовський відомий також як колекціонер, меценат, живописець Головного морського штабу, академік, професор та почесний член Імператорської академії мистецтв, почесний член академій мистецтв в Амстердамі, Римі, Парижі, Флоренції та Штутгарті.

За висловом Івана Крамського «Айвазовський, хто і що б там не казав, є зірка першої величини, у будь-якому разі, і не тільки у нас, а в історії мистецтва взагалі».

Народився в сім'ї вірменського крамаря, родина якого переселилася в Крим з Галичини в 1812 році. Сім'я жила бідно і вже в 10 років Іван працював у міській кав'ярні. Він прекрасно грав на скрипці і співав, але найбільшою радістю для нього було малювати самоварним вугіллям на стінах будинків. Цей «настінний живопис» помітив архітектор Яків Християнович Кох, який подарував Івану перші олівці і папір, а потім показав малюнки градоначальнику Казначеєву Олександру Івановичу. Олександр Іванович, ставши губернатором, забрав підлітка з собою до Сімферополя, поселив у своєму будинку, віддав до гімназії.

Першим його учителем малювання був художник з німецьких колоністів Йоганн Людвиг Гросс. У 1833—1837 юнак навчався у Петербурзькій Академії мистецтв (у пейзажному класі Максима Воробйова, у запрошеного з Франції художника морських видів Філіппа Таннера та у класі батального живопису Олександра Зауервейда). Вплив на творчість Айвазовського мав також Карл Брюллов.

1840 р. Іван Айвазовський подорожував за кордоном, працював у Римі, Неаполі, Сорренто, Венеції, Парижі, Лондоні, Амстердамі. 1845 на запрошення турецького султана побував у Стамбулі. Пізніше відвідував це місто ще вісім разів з 1845 по 1890 та писав полотна на замовлення султанів Османської імперії. 30 цих робіт виставлено в музеї імперії у стамбульському палаці Долмабахче.

Після свого повернення назавжди оселився у Феодосії, де збудував будинок та майстерню, влаштовував виставки, грошові надходження від яких передавав на добродійні цілі, а у 1880 заснував картинну галерею. З 1844 — академік Петербурзької академії мистецтв, а з 1887 — її почесний член. З 1894 — член Товариства південноросійських художників в Одесі.

Мав власний маєток «Шах-мамай», про який ми можемо довідатись з листа А. П. Чехова до своєї сестри: «Вчора їздив у Шах-мамай, маєток Айвазовського, за 25 верст від Феодосії. Сам Айвазовський, бадьорий старий років 75, являє собою дещо середнє між добродушним вірменином і зажерливим архіреєм; повний власної гідності, руки має м'які і подає їх по генеральські. Недалекий, втім натура складна і гідна уваги. В собі одному він суміщає і генерала, і архірея, і художника, і вірменина, і наївного діда, і Отелло. Одружений на молодій і дуже красивій жінці, яку тримає в їжачках. Знайомий з султанами, шахами і емірами. Писав разом з Глінкою „Руслана і Людмилу“. Товаришував із Пушкіном, але його твори не читав. У своєму житті не прочитав ні однієї книжки. Коли йому пропонують прочитати він говорить „Навіщо мені читати, якщо в мене є власна думка?“ Маєток розкішний, настільки казковий, таке можна побачити в Персії.»

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...