Іпполіто Каффі (італ. Ippolito Caffi; 16 жовтня 1809 — 20 липня 1866) — італійський художник середини 19 ст., патріот Італії, що брав участь у національно-визвольній боротьбі італійців проти вояків Австрійської імперії, покидаючи мистецтво.
Народився в місті Беллуно. Край і місто на той час були приєднані до Австрійської імперії. Ця обставина матиме трагічні наслідки для біографії митця і патріота Італії.
Художню освіту здобув у Венеціанській художній академії. Навчання припало на період 1827—1832 років. Його вчителі — художник і театральний декоратор Траквілло Орсі (1771—1845) та Теодоро Маттієні (1754—1831).
Ще в період навчання в художній академії Іпполіто Каффі отримав 1830 року спеціальну премію за досконале опанування художньої перспективи. 1835 року він надрукував книгу-посібник «Уроки практичної перспективи» в Римі. Посібник роботи Кафі визнали корисним і 1838 року вийшов його передрук у місті Неаполь, а 1841 року у Венеції.
У 19 ст. в Західній Європі розгорілася мода на пейзажний живопис. Пейзаж у вигаданому стилі з руїнами та часто міфологічними персонажами культивував ще академізм та пізній класицизм другої половини 18 ст. На новому етапі до створення пейзажів навернулась нова генерація західноєвропейських митців, але запанував реалізм. Власні традиції пейзажного живопису мала острівна Венеція, де виник міський пейзаж ведута. До створення міських пейзажів і звернувся Іпполіто Каффі.
П'ятого квітня 1847 року Іпполіто Каффі додав своїй особі популярності дещо незвичним засобом. Разом із французом Франсуа Арбаном вони здійснили політ на повітряній кулі. Кулю підняли у небо просто з Пьяцца ді Сієна в самому Римі, що отримало чималий розголос в папській столиці.
Художник закріпив власний успіх ще й створенням двох картин («Панорама Пьяцца ді Сієна з повітряної кулі» та «Повітряна куля в небі Римської Кампаньї».) На декотрий час він став модним майстром в Римі.
У першій половині 19 століття митців і діячів Італії хвилювали два болючі питання, що відсували у тінь і проблеми мистецтва.
Не були осторонь і сміливці та митці в папській столиці. Були сформовані загони римських вояків-волонтерів, до котрих приєднався і Іпполіто Каффі. Нещодавно обраний на престол папа римський, аби заробити популярність, не втручався в створення волонтерського загіну та не перешкоджав їх виступу на італійські теріторії, що перебували у складі Австрійської імперії (Ломбардія, Венето). Іпполіто Кафіі став керівником невеликого підрозділу волонтерів, уроджинців міста Беллуно.
Загін волонтерів з Беллуно брав участь у бойових діях, але в черговий раз був розбитий вояками Австрії. Серед вояків-волонтерів, що потрапили у полон, опинився і художник Іпполіто Каффі. Військовополонених вивезли подалі від Пінічної Італії. Йому, як керівнику невеличкого повстантського загону, загрожувала смертна кара, але якось обійшлося, хоча він підпадав під покарання як підданий австрійського імператора за законом.
Згодом його звільнили з полону з наказом безвиїздно перебувати у Беллуно під поліцейським надзором. Про його перебування в Беллуно дізнались пізніше з регулярних доносів. Адже художник не скорився і продовжив у рідному Беллуно патріотично спрямовану пропаганду задля звільнення Півніної Італії від Австрії. Доноси спрацювали і художник усвідомив, що за ним пільнують для нового арешту.
Іпполіто Каффі втік у Венецію, де знову брав участь у обороні міста, де розпочалося чергове повстання проти влади Австрії. У Венеції оголосили республіку і створили власну гвардію. Так Каффі став гвардійцем.
Венеціанська повстантська республіка під тиском регулярної армії Австрійської імперії потерпіла поразку і була вимушено припинити повстання в серпні 1849 року.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
