Гуго Сімберг (фін. Hugo Simberg, нар.24 червня 1873(18730624), Гаміна — пом.12 липня 1917, Егтярі) — фінський художник і графік, найбільший представник фінського символізму. Відомий своїми творами, котрі представляють багатопланові образи, життя і смерть, янголів і чортів.
Гуго Сімберг є автором частини розписів і вітражів собору Іоанна Богослова в Тампере. Його картина «Поранений янгол», на якій зображені двоє хлопчиків, що несуть янгола на ношах, є візитною карткою північного символізму і є дуже популярною у оформленні різних обкладинок та ілюстрацій.
Народився у великій родині військового. У віці восьми років разом з сім'єю переїхав до Виборгу, який був у той час одним з культурних центрів Фінляндії. Сім'я влітку виїжджала на узбережжя Фінської затоки в Ніеменлаутту. Вже ставши відомим художником, Хуго побудував студію на березі затоки, і берегові пейзажі почали займати помітне місце в його творах.
У 1891 році вступив до виборзької малювальної школи любителів мистецтв, пізніше (1893–1895) навчався в Художній школі Фінського мистецького товариства в Гельсінкі, де одним з його викладачів була відома художниця Хелена Шерфбек. Не закінчив жодну з них, оскільки йому не сподобалося викладання. Вирішивши отримати освіту самостійно, Хуго Сімберг звернувся до Акселі Галлен-Каллела, найбільшого фінського художника-символиста, що жив у сільській місцевості в Руовесі, поблизу Тампере. У періоді між 1895 і 1897 роками Сімберг тричі брав уроки у Галлен-Каллела. У 1895 році він відчув сильне вплив Арнольда Бекліна, написавши, що той «є художником від Бога, і перед ним всі повинні схилитися».
У 1896 році Сімберг подорожував Європою, відвідавши Лондон і Париж, познайомився із сучасним європейським мистецтвом. Найбільший вплив на нього зробили Едвард Берн-Джонс і прерафаеліти. Згодом він ще двічі працював в Парижі тривалі періоди часу, у 1903–1904 і 1910 роках. Восени 1896 року він вперше взяв участь в Осінній виставці фінських художників і представив кілька картин, які отримали доброзичливі відгуки критики. Ці картини були виконані у стилі, характерному для всієї творчості Сімберга, що об'єднував символізм з фольклорними мотивами. У 1897 році він відвідав Італію, де на нього сильне враження справили роботи майстрів Відродження XVI століття.
У 1898 році його роботи, представлені на осінню виставку, знову отримали доброзичливі рецензії, після чого Хуго Сімберг був прийнятий до Спілки художників Фінляндії і отримав посаду викладача живопису у виборзькій малювальній школі любителів мистецтв. У 1899 році він подорожував Кавказом з Тифліса до Дагестану. Результатом стали гірські атмосферні пейзажі з навмисно посиленими кольорами.
На Всесвітній виставці 1900 року у Парижі він отримав почесний диплом за картину «Осінь» (1895). Восени 1902 року у художника трапився серйозний нервовий зрив, і до весни 1903-го він лікувався в лікарні Калліо в Гельсінкі. Після виходу з лікарні він створив найвідомішу свою картину, «Поранений янгол». Ще у 1902 році художник отримав стипендію для подорожі Європою, на кошти якої у 1903–1904 роках він відвідав Італію, Іспанію, Північну Африку, а також працював у Франції. У 1904 році він виграв першу премію на національному конкурсі портретного живопису. У тому ж році отримав замовлення на розписи церкви (пізніше собору) Іоанна Богослова в Тампере. У 1907 році Сімберг через Лондон здійснив подорож до Нью-Йорку. Повернувшись до Фінляндії, він зайняв місце викладача в Художній школі Фінського мистецького товариства в Гельсінкі, і займав його до своєї смерті в 1917 році. У 1908 році двадцять робіт Сімберга були відібрані для участі у виставці фінського мистецтва у Парижі, першій великій такій виставці за межами Фінляндії. З 23-х художників, що взяли участь у виставці, лише два (Галлен-Каллела і Енкель) представили більше своїх робіт. Останню свою закордонну подорож Сімберг зробив у 1910 році, відвідавши Нідерланди, Бельгію і Францію, де він знову зміг залишитися на тривалий час, завдяки отриманій ним стипендії. Після 1910 року Хуго став все більше втомлюватися від художніх кіл Гельсінкі і поступово відходив від живопису. Відомо дуже мало робіт художника цих років; в основному це малі графічні твори. У 1910 році одружився на Ганні Бремер, у них було двоє дітей.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
