Луї Лєнен ( фр. Louis Le Nain 1593 - 1648 ) - один з трьох братів Ленен, якого вважають найбільш обдарованим, і можливо, голови їх художньої майстерні в Парижі.
Незнатне походження, побутовий жанр картин і відсутність літературних джерел надзвичайно утруднюють дослідження біографії Луї Лєнена і його братів. Відомо, що він ( і вони ? ) народились в місті Лан ( Нормандія ). Оселилися в Парижі, де мали майстерню. Ймовірно, працювали разом, бо підписи під картинами часто мають лише прізвище Лєнен, без вказівок імен.
Стилістичне вивчення допомогло мало, але вдалося пов'язати створення мініатюр з творчостю Антуана Лєнен, а створення портретів - з діяльністю Матьє. Роки життя :
Картини братів Лєнен ввів в історію мистецтв Шанфлері. Завдяки зусиллям Шанфлері картини братів Лєнен придбав музей Лувр.
Але поціновувачі картин Лєнен були і раніше. Так, картину Луї Лєнена мав в своїй збірці відомий багатій і меценат на ім'я П'єр Кроза.
У Луї Лєнена і його братів - своє почесне місце в історії мистецтва. Адже як ніхто до них, вони розробляли новий жанр в живопису Франції 17 століття. Це селянський жанр, побутова картина з селянською тематикою. Його годі було чекати від офіційного мистецтва часів Луї ХІІІ чи художників Королівської академії живопису кінця 17 століття. Зосереджені на обслуговуванні привілейованих верств суспільства ( духовенства і аристократії ), вони не помічали найбільшої, найчисленішої купи населення Франції - її селян. Те, на що не спромоглося офіційне мистецтво, зробили маловідомі на той час брати Лєнен. Справжні продовжувачі настанов Лєнен будуть лише в 19 столітті - француз Франсуа Мілле та нетиповий за смаками і темами італієць Джованні Сегантіні.
Картини Лєнен далекі від гумористичних чи грубих сцен Адріана Остаде, найбільш близького за часом художника з подібною тематикою. Луї Лєнен і брати уникають як ідеалізації своїх персонажів, (не приховують їх зморшок, бідного одягу, буденності їх справ і прагнень), не бачать в них бідну, але веселу богему, не піддають осуду чи зверхненості ставлення городян до селюків. Є повага до їх праці, їх повільного і важкуватого побуту, їх скромних і небагатих розваг, повага до їх почуттів.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
