Ганс Руді Гігер

Ганс Рудо́льф Ґіґер (нім. Hans Rudolf Giger), він же Ганс Руді Ґіґер (нім. Hans Rüdi Giger; * 5 лютого 1940(19400205), Кур, Граубюнден, Швейцарія — † 12 травня 2014, Цюрих, Швейцарія) — швейцарський художник, представник фантастичного реалізму, найбільш відомий своєю дизайнерською роботою для фільму «Чужий». Його ім'я часто пишеться як HR Giger.

Народився в швейцарському місті Кур (кантон Граубюнден, Швейцарія) 5 лютого 1940 року у родині аптекаря. В дитинстві його сильно вразив принесений батьком людський череп, вручений йому як професійне заохочення однією з медичних фірм. Вперше його малюнки (з циклу «Atomkinder» — «Атомні діти») опублікувалися в 1959 році в журналі, що видавався в школі Кура, а також у підпільних виданнях типу «Clou» і «Hotcha».

Після зміни кількох навчальних закладів і закінчення гімназії в 1962 році Ганс вирушив на навчання до Цюриха, де вступив до школи прикладного мистецтва на відділення архітектури та індустріального дизайну.

В 1968 році він познайомився з актрисою Лі Тоблер, яка стала його натурницею і дружиною. Перші плакати починають публікуватися вже в 1969 році, в цей же час відкриваються його перші персональні виставки. Крім того ще в 1967 році Ґіґер створив короткометражний фільм «Heimkiller» тривалістю 11 хвилин.

В 1975 році Лі Тоблер наклала на себе руки. Через рік Ґіґера, який доти вже був відомим, запросили для роботи над екранізацією роману «Дюна» Френка Герберта, якою займався Алехандро Ходоровський. Однак, проект тоді було скасовано.

Художник прославився з виходом 1977-го року своєї третьої книги «Некрономікон», названої на честь вигаданої письменником Говардом Лавкрафтом окультної книги. Особливо цей збірник постерів привернув увагу англійського режисера Рідлі Скотта. Той запросив Ґіґера для роботи над концептом істот, художнім дизайном свого фільму «Чужий» і створення образу ксеноморфа. Згодом робота над цим фільмом принесла художнику «Оскар» в 1980 за «Найкращі візуальні ефекти». Малюнки його чудовиськ послужили ескізами і для наступних трьох фільмів. В 1979 році одружився вдруге на Міа Бонцаніго, з якою прожив півтора роки.

Існувала ідея зняти фільм про Ґіґера. В 1997 році німецький режисер Ерік Декода почав роботу над «Кошмаром Г. Р. Ґіґера» («HR Giger's Alptraum»). Фільм не було завершено, але готові напрацювання можна безкоштовно переглянути в Інтернеті.

У 1998 році Ґіґер придбав шато Сен-Жермен в Грюйері (Швейцарія), що тепер є музеєм Ганса Ґіґера. Останні роки художник жив і працював в Цюриху разом з третьою дружиною Кармен Марією Шайфеле, яка завідує музеєм.

Помер 12 травня 2014 в лікарні від травм, отриманих при падінні зі сходів.

Ранні роботи Ґіґера відносять до сюрреалізму, але з часом художник виробив стиль, відомий як біомеханіка чи некроготика. Використовувалися чорнила, маркери, пастель, пізніше розпилювач фарби. В його ранніх картинах 1960-х частим мотивом були прірви з нескінченними сходами і гільйотини. У 1968 році Ґіґер видав альбом постерів «Біомеханоїди» — так він назвав істот, що поєднують в собі механіку і органіку, технологію і мистецтво. Одним з головних джерел натхнення художник називав нічні кошмари.

Співпраця з Рідлі Скоттом почалася з того, що Скотт побачив альбом картин художника під назвою «Некрономікон». Особливо увагу режисера привернула картина «Necronom IV» з довгоголовим чудовиськом, яке лягло в основу образу Чужого. В лютому 1978-го з ним уклали договір. Художник тимчасово переїхав до Англії, де займався оформлювальними роботами від проектування вигляду космічного корабля до іншопланетних пейзажів.

У 1981 році Ґіґер намалював серію портретів співачки Деббі Харрі з окультним підтекстом. На початку 1990-х разом з окультистом Акроном він створив колоду карт Таро — «Таро Бафомета», засновану на вже готових своїх роботах.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...