Франсуа Буше

Франсуа́ Буше́ (29 вересня, 1703, Париж — 30 травня, 1770, Париж) — французький художник і гравер доби рококо.

Походить з родини маловідомого і мало обдарованого художника по текстилю Нікола Буше. Ескізи малюнків до мережива і тканин, що робив батько, не приносили родині коштів достатньо. Тому той ще торгував витворами ремісників і картинами маловідомих художників. Родина була незаможною.

Перші художні навички отримав від батька. Пізніше той використав свої зв'язки і пристроїв сина в учні до відомого художника на ім'я Франсуа Лемуан (1688–1737). Навчання тривало у 1720–1723 рр., а вже у 1723 р. молодий Буше отримав гран-прі за картину "Звільнення Якима з полону царя Навуходоносора". Великий приз давав право на навчальну подорож до Рима коштом держави.

Опановуючи живопис, молодий Буше звернувся також до вивчення техніки гравюри. Почав працювати в майстерні відомого графіка Ж. Ф. Кара, де робив офорти. Буше залучили до створення так званої «Збірки Жюльєна», що мала відтворити в гравюрі головні твори Антуана Ватто, в тому числі і автопортрет останнього.

Буше й надалі буде звертатися до гравюр. Він робив естампи з картин відомих художників і переводив в гравюру власні малюнки до нового на той час видання п'єс Мольєра.

Молода особа (як і молодий художник) ніяк не може без авторитетів, без вивчення і захоплення діяльністю своїх попередників. Авторитетами для Буше стають Рубенс, картини деяких фламандців і голландців, Блумарта. До авторитетів Буше належали і деякі майстри Італії — Джованні Бенедетто Кастільоне, Джанбаттіста Тьєполо. Але він потрошку бере від усіх, не стаючи послідовником і адептом нікого.

Буше не зміг одразу дістатися наркомана. Йому відмовили в наданні стипендії і він декілька років заробляв гроші на подорож туди власним коштом. В Італії він був 4 роки, вивчав твори П'єтро да Кортона, Джованні Ланфранко.

Його пейзажні твори «Краєвид в Тіволі» і «Сади вілли Фарнезе» належать до картин, створених за мотивами італійських вражень. В Римі Буше захворів на якусь лихоманку і був змущений повернутися в Париж.

Він отримує першу хвилю популярності, невеликий фінансовий статок і приймає рішення одружитися. Його нареченою стала Марі-Жанна Бюзо, дочка відомого паризького судді. Родина не дуже схвалювала шлюб дочки з ним, але його популярність і надія на майбутні фінансові успіхи переважили. Вінчання відбулося в родинній каплиці Бюзо. Дружина була на 15 років молодша за чоловіка, але жила з ним по-міщанські тихо і довго. Вона стане натурою для деяких картин художника з еротичними сюжетами, до яких так схильні були майстри рококо.

Дуже нешвидко, але робить адміністративну кар'єру в академії.

На модного майстра звертає увагу могутня маркіза Помпадур, що була реальною володаркою Франції і офіційною фавориткою короля Луї XV. В боротьбі за увагу короля маркіза Помпадур широко використовує здібності Буше в створенні декору власних палаців, де приймає короля, в декорації театрів, де король дивиться вистави, в створенні ескізів до порцеляни на Севрській порцеляновій мануфактурі тощо. Саме Буше створить декор в новопобудованому палаці маркізи — Бельвю під Парижем.

Покровительство маркізи дало змогу Буше отримати посаду декоратора паризької Опери, де він працював у 1742–1748 роках.

Портрет — ймовірно, єдиний жанр, де Буше залишався вірним послідовником реалістичних настанов французького мистецтва. Незважаючи на стилістику рококо, художник достатньо правдиво відтворює риси портретованих осіб. Іноді, лише іноді, він наче забуває про безкінечні дрібниці одягу і інтер'єру і зосереджується на характері своїх моделей, але ненадовго і неглибоко. Навпаки, кількість дрібниць і деталей в портретах його покровительки, маркізи де Помпадур, була такою значною, що викликала роздратований відгук Дені Дідро, який обізвав її портрет «лавкою модних товарів».

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...