Євангеліст Лука (Одеса) — картина раннього періоду творчості відомого голландського художника 17 століття Франс Галса (1580/1585 — 1666).
Св. Лука мав освіту і свою Євангелію написав добірною грецькою мовою. З усіх євангелістів найліпше дотримує історичність в нашому розумінні. Його Євангеліє-Благовість скероване до всіх народів. Бог хоче, щоб всі спаслися, але в вірі. Особливо звертався до грішників, яким подає зворушливі проповіді Ісуса Христа чи події з його життя, притчі, як то: про блудного сина, про грішницю, яка розкаялась і ін. Це є Євангелія спасіння і милосердя. Не дивно, що постать лікаря, євангеліста і художника, що бачив на власні очі Богородицю і малював її, приваблювала безліч художників і скульпторів. Римські художники обрали його покровителем власної художньої академії. Безліч зображень Св. Луки розійшлася християнським світом.
У 1958 році мистецтвознавець з Ермітажу Линник Ірина Володимирівна, перебуваючи в Одесі, передивлялася картини сховища провінційного Музею західного і східного мистецтва. Тоді їй і потрапили на очі дві картини з зображенням євангелістів. Автором визнавали невідомого російського художника.
На невеликій картині зображення простонародної особи, що зосереджено пише в товстій книзі. Обличчя персонажу далеке від ідеалу академізму з потягом останнього до зовнішньої привабливості. Художник наче повертав глядача до суворої правди первісного християнства з апостолами, що йшли босоніж, не мали грошей на сплату мита, зазнавали утисків і знущань, перебували в ув'язненні, як за церковною легендою перебував там і Св. Лука разом зі Св. Павлом, котрого лікував. На тлі бідної комори, де перебуває Лука, невелике зображення тельця, звичного атрибуту євангеліста. Художник двічі малював бика, бо щось у його зображенні не задовольняло автора. В теплому монохромному зображенні дещо виділявся лише простий червоний плащ євангеліста.
Важко сказати, чому саме російського майстра вбачали в творі, можливо через простонародність бородатого, нешляхетного типу. Дивним чином полотно було чисте від поновлень і реставрацій, навіть якщо це твір 19 століття. Дивувало і нецерковне, цілком реалістичне зображення, досить нетрадиційне для релігійного твору. Нові дослідження дивували, бо спроба визначити вік полотна привела до … 17 століття. Разом відпали гіпотези і про 19 століття, і про російського майстра, жоден з яких в 17 −18 століттях не міг і близько підійти до вільної, артистичної манери справжнього автора « Євангеліста Луки». Не було полотно і пізнішою копією.
Персонаж картини, церковний чи світський, наближений до першого плану, набув значного поширення в 17 столітті, коли Західною Європою покотилася хвиля захоплення художніми відкриттями Караваджо (1573–1610). До методи відомого італійського художника були близькі і голландські майстри, серед яких і Хендрік Тербрюгген (1588–1629). Тербрюгген теж малював євангелістів, близьких до «євангелістів з Одеси», але порівняння виявили різницю навіть між ними. Не був близьким за художньою манерою автор « Євангеліста Луки» і до Рембрандта, авторитетного серед голландських митців 17 століття. Його індивідуальність була настільки значущою, що він не знав чи не хотів визнавати чужих впливів, нехай і самого Рембрандта. Це свідчило про значну художню самостійність і деяку стихійність характеру високо обдарованого майстра.
Перші висновки привели до першої половини 17 століття і до Голландії, де добре знали і використовували знахідки Караваджо, але йшли в мистецтві власним шляхом.
Порівняння з ранніми творами Франса Галса вважалися надто сміливими, але характерні ознаки ранніх творів Галса і «євангелістів з Одеси» були досить близькі. Особливо близькою була стилістика « Портрету проповідника Міхиля Янса ван Міддельховена» та ранніх зображень хлопчиків Галса та його майстерні.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
