Франческо Боттічіні

Франческо Боттічіні (італ. Francesco di Giovanni Botticini; бл. 1446(1446), Флоренція — 1498, Флоренція) — італійський художник доби Раннього Відродження.

Попри те, що Франческо Боттічіні був досить визначним флорентійським художником, Джорджо Вазарі у своїй багатотомній праці не залишив ніяких згадок про нього. Більш того, найвідоміший твір Боттічіні, картину «Вознесіння Діви Марії» («Вівтар Пальмієрі», Національна галерея, Лондон) Вазарі помилково приписав пензлю Сандро Боттічеллі. Виявлені в архівах нечисленні документи не дозволяють послідовно і повно вибудувати біографію художника.

Боттічіні народився в сім'ї Джованні ді Доменіко, художника, який виготовляв і розписував гральні карти. Цілком ймовірно, саме батько прищепив йому смак до малювання і дав первинні художні навички. 22 жовтня 1459 року, у віці 12-13 років, Франческо розпочав навчання у флорентійського художника Нері ді Біччі, який очолював майстерню з виготовлення різної мальованої продукції релігійного змісту, що мала посередній, комерційний рівень. Нері ді Біччі в історії італійського мистецтва прославився своїм «Щоденником», в якому методично описував свій художній бізнес: витрати і доходи, а також всі події, пов'язані з цим бізнесом. У «Щоденнику» він називає Боттічіні «Francesco di Giovanni naibaio» (терміном «найбайо» позначалася рутинна робота підмайстра, який займався розписами ящиків, скриньок, прапорів тощо) і повідомляє, що менш ніж за рік (24 червня 1460 року) Франческо втік з його майстерні. У 1469 році, у свої 23 роки Боттічіні був уже настільки самостійним і шановним майстром, що увійшов до комісії з оцінки якості однієї з робіт свого колишнього вчителя, виконаної для монастиря Санта Марія ді Канделі (цей факт також описаний в «Щоденнику» Нері ді Біччі). На загальну думку фахівців, Франческо Боттічіні залишив Нері ді Біччі заради майстерні Андреа Верроккйо, видатного майстра Ренесансу, котрий виплекав і відкрив світові низку великих талантів — Леонардо да Вінчі, Сандро Боттічеллі, Доменіко Гірландайо, П'єтро Перуджино та ін. Саме в майстерні Верроккйо Боттічіні досяг рівня справжнього майстра в малюнку, пластиці фігур і в композиційних рішеннях. Вплив учителя на Франческо був настільки сильним, що деякі його роботи раннього періоду дослідники помилково вважали творами самого Андреа Верроккйо.

Близько 1470 року художник вступив до Братства Архангела Рафаїла (так зв. «Раффа»), і написав для нього відому картину «Три архангели і Товія», яка нині зберігається в Галереї Уффіці (зберігся запис про виплату художникові невеликої суми за частину виконаної роботи). Наступного року ім'я Франческо з'являється серед членів Братства св. Луки (об'єднання художників, скульпторів, ювелірів тощо). Приблизно в цей час він створює майстерню, котра грала помітну роль у мистецькому житті Тоскани, і працювала у Флоренції, Емполі, Вальдарно. Серед замовлень, виконаних в майстерні, — знамените «Вознесіння Діви Марії» (1474–1476 рр., Національна галерея, Лондон) і «Табернакль св. Севастьяна» (після 1476 року). Далі документи висвітлюють його діяльність в 1484 і 1491 роках. В них повідомляється, що в цей період художник працював над вівтарем для церкви Сант Андреа, так зв. «Табернаклем Таїнства», який був встановлений в храмі у 1491 році.

Наприкінці 1480-х і в 1490-х роках сімейне підприємство, в якому разом з Франческо Боттічіні працював і його син Рафаелло, виконувало роботи в невеликих поселеннях навколо Флоренції. В Фучеккьо, містечку неподалік Емполі, зберігся контракт від 1492 року, згідно з яким Боттічіні написав вівтарну картину «Мадонна з немовлям і святими» для Братства св. Хреста (нині у Музеї Метрополітен, Нью-Йорк), а його син Рафаелло — вівтарну картину «Благовіщення зі св. Франциском і Андрієм». До 1490-х років дослідники відносять цілий ряд великих робіт, створених Франческо для провінційних храмів — Вівтар св. Ієроніма (Національна галерея, Лондон), вівтар «Мадонна з немовлям і святими» (Музей Прато) тощо. Цілком ймовірно, художник все своє життя прожив у Флоренції, в районі Санта Кроче, виїжджаючи у справах лише у невеликі провінційні міста, і активно працював до самої смерті, яка настала 16 січня 1498 року.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...