Еверет Шинн( англ. Everett Shinn 6 листопада, 1876 - 1 травня, 1953 ) художник із Сполучених Штатів, представник реалізму.
Народився в місті Вудстаун, Нью-Джерсі. Походив з родини американських фермерів. Мати - Жозефіна Ранслі Шинн, батько — Ісайя Конклін Шинн. Еверет Шинн був другим сином в родині. Художні здібності виявив ще в дитинстві. У віці п'ятнадцять років батьки влаштували сина в Весняну школу інституту в місті Філадельфія, де він опановував малюнок і композицію.В шістнадцять ровів він вже брав уроки в Пенсільванській академії образотворчих мистецтв. Згодом почав працювати штатним художником-заробітчанином в місцевій газеті «Філадельфія Пресс». Вже тоді відрізнявся швидкістю в створенні потрібних малюнків.
1897 року відбув у місто Нью-Йорк, де скоро став відомим як художник реалістичного напрямку побутового жанру. Через рік узяв перший з власних чотирьох шлюбів. Дружиною була Флоренція Сковел, теж художниця.
Входив в спілку мериканстких художників, відому як «Вісімка». Згодом за стилістикою і темами був віднесений критиками до школи «Кошик для сміття», що допомогло взяти участь у низці художніх виставок. Тим не менше Еверет Шинн не брав участі у відомій виставці 1913 року ( Armory Show ). Було відомо, що не спокусився на стилістику модернізму чи кубізму і кепськи ставився до скандальних експериментів в живопису Пабло Пікассо та Анрі Матісса.
Робив пейзажі міста, побутові сцени, іноді портрети. Відомий як прихильник концертів, ревю, балету і дешевих театральних вистав, котрі були темами його мистецтва. Працював художником-декоратором за приватними замовами в історичних стилістиках. Виборов як художник непоганий матеріальний успіх.
Створив стінописи в театрі Беласко (вісімнадцять фресок, збережені донині) та в одному з барів.
Наприкінці життя хворів на рак легенів. Від ускладнень хвороби помер у Нью-Йорку 1953 року.
Світське життя, котре намагався вести художник, чотири офіційні люби, коханки, витрати значних грошових сум і негаразди в роки Великої депресії - лише неповний перелік подій життя Еверета Шинна.Він постійно приваблював увагу журналістів і газет. Є відомості, що його бурхливе життя стало прототипом подій книги Теодора Драйзера 1915 року «Геній», хоча обдарування Еверета Шинна було помітно меншим (деякий час Еверет Шинн і Драйзер працювали в одному виданні).
Еверет Шинн — особа перехідних років і працював в період пришвидшення історичного процесу в Сполучених Штатах з усіма його негараздами — гарячкуватою бізнесовою метушнею, вуличними насиллям, дегуманізацією оточення, урбанізмом, котрий прийняв особливо потворні форми саме в Нью-Йорку. Він сам вважав початком власної творчості працю художником-наймитом ще в виданні «Філадельфія Пресс». Еверет негативно ставився до розповсюдження фотографії і процесів швидкого витіснення фотографіями численних малюнків в газетах, як то десятиліттями було в Британії і в Сполучених Штатах. Адже створення малюнків для газет могутньо підтримувало в країні ремесло художників. Увага Шинна до відтворення рухів персонажів і важливих деталей була притаманна як його малюнкам для газети, так і пастелям і картинам олійними фарбами. 1899 року Еверет Шинн покинув газету і влаштувався на роботу в журнал «Ainslee», залучивши до праці і власну першу дружину, художницю Флоренцію Шинн, відому як добрий ілюстратор. Як журнальний художник Еверет Шинн працював більш ніж 20 років, створивши малюнки для нью-йоркських журналів «Harper's», «Vanity Fair», «Life», Look, «Judge».
Ще 1897 року Еверету Шинну запропонували перейти на працю до Джозефа Пулітцера (1847—1911) художником-ілюстратором в «New York World» при збільшенні зарплатні. Він перейшов і сприяв влаштуванню в друкарню і дружини. Вся шкала подій міського життя, не оминючи драм і сенсацій, знайшла відображення в малюнках Шинна — пожежі, вуличне насилля, мітинги і протестні виступи, нещасні випадки тощо. Спроби зафіксувати це привчили його працювати швидко і використовувати пастель, що не потребувала значних підготувань. Еверет Шинн був практино єдиним з митців школи «Кошик для сміття», в творчому доробку якого була така значна частина пастельних творів. У Франції подібним зацікавленням відрізнявся Едгар Дега.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
