Ганебне роздягання Христа перед стратою або Есполіо (ісп. El Expolio ) — картина, створена для ризниці катедрального собору міста Толедо художником Ель Греко близько 1578 року.

Весною 1577 року Ель Грко прибув у Іспанію. Його перебування у Мадриді того періоду не могло не викликати розчарування. Мадрид, з невиразною забудовою, малий, провінційний, куди щойно перенесли столицю імперії, викликав розчарування після Венеції чи монументального і старовинного Риму. Художник якось швидко отримав замову на працю у Ескоріал, будівництвом котрого так наполегливо опікувався король Філіп ІІ. Проблеми розпочалися відразу, бо Ель Греко не попіклувався заздалегідь і не вивчив кастильської мови. Він вимушено спілкувався через перекладачів.

Дві перші картини, виконані для Ескоріала, були іспитом для художника, в Ескоріалі волали знати, на що саме здатен новоприбулий. «Поклоніння імені Христа» була невелика за розмірами і мала на меті як продемонструвати ерудицію, так і здатність в малому форматі створити безліч персонажів ( звична бравада тогочасних нідерландців і маньєристів Італії). В картині реалізована складна програма з молитовним зображенням поклоніння монограмі Христа. Ель Греко не пожалкував пластичної краси навіть для числених фігур грішників, що гинуть у пеклі ( ці фігури в 20 ст. старанно вивчатимуть муралісти Мексики). Але хаотичну за композицією картину з зображенням щирої відданості христовій віри і покаранням грішників у пеклі не врятували ні ерудиція митця, ні зображення королів Іспанії - Карла V та філіпа ІІ.

Монументальне «Мучеництво св. Мавркія» ( розмірами 4 з половиною на три метри) мало ту ж хаотичну композицію і розподіл на земну і небесну сфери. Тема жертовності заради християнської церкви переважала і в ній, а характери головних персон не набули героїчності, хоча подані як позитивні. В картині були чудові шматки з пластино красивими, вишуканими персонажами і подані різні за часом події житія святого.

Композиція — не сподобалась і залишилась незрозумілою для замовників. Її залишили в Ескоріалі, але запрошення на працю від короля Філіпа ІІ Ель Греко не отримав... Він повернувся у Толедо, де працюватиме до смерті.

Христа притягли на Голгофу та ще й примусили на собі нести важкий хрест. Натовп зібрався подивитися на того, кого щойно хотів бачити царем Іудеї, а тепер готували стратити як злочинця. Кат вже зачепив край одягу Христа. Ремісник-тесляр готує хрест для страти і ні на кого не дивиться. Як загіпнотизовані дивляться три Марії на хрест і тесляра, що готує знаряддя для смерті. Страта от-от почнеться, але жах вже́ панує в людських серцях і керує їх поведінкою.

В картині головує образ Христа в яскраво червоному хитоні. В цьому образі Ель Греко тісно пов'язаний ще з традиціями ідеального, що отримали таке поширення в художній практиці папського Рима. Художник подав Христа (безгрішного і позитивного для кожного вірянина) як атлета без будь яких фізичних недоліків чи викривлених форм. У нього крупні руки і шия, широкі груди.

Водночав він венеціанський за колоритом, де так полюбляли пурпур і його відтінки. Незвичним і новим були щира покора в атлетичному тілі і молитовне прохання про милосердя. Числені святі в «Страшному суді» роботи Мікеланджело грізно демонструють знаряддя своїх мучеництв і просто вимагають прав на заслужене царство небесне. Це героїчні характери з розвиненим відчуттям власної значущості.

Ситуація в картині Ель Греко потилежна. Практично з цього образу починається процес дегероїзації в творах художника, де покора верховному Богу християн починає головувати. Відчуття розвиненої власної значущості абсолютно відсутнє у персонажів Ель Греко.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →