Донателло

Донателло (Donatello, повне ім'я Донато ді Нікколо ді Бетто Барді італ. Donato di Niccolo di Betto Bardi; біля 1386 — 13 грудня 1466, Флоренція) — один з найвідоміших італійських скульпторів епохи Відродження, основоположник індивідуалізованого скульптурного портрету.

Донателло народився в Флоренції, у 1386 році, з 1387 по 1392 вчився в майстерні живописця і скульптора Біччі ді Лоренцо, користуючись заступництвом багатого флорентійського банкіра Мартеллі. Для закінчення своєї художньої освіти їздив на два або на три роки в Рим, разом з відомим архітектором Брунеллескі. Одна з його перших робіт — мармуровий Давид (1404 р.) у соборі Санта-Марія-дель-Фйоре, видно що це робота учня і має багато готичних рис. Донателло дотримувався реалістичних принципів, іноді здається, що він навмисне відшукує непривабливі сторони природи.

Вивчення пам'ятників греко-римської пластики дещо стримало його реалістичні прагнення. Тому у нього можна виділити два стилі: реалістичний і класичний. До першого відноситься його статуя Магдалини (біля 1434, знаходиться у флорентійській Крестильниці). Це схудла стара з довгим волоссям. Той же напрям видно і в його статуї царя Давида, відомій під назвою Zuccone («головатий») і поміщеної на фасадній стороні башти Джотто, у Флоренції. Статуя ця — портрет сучасника, з великою лисою головою. Плоский рельєф, що зображає голову св. Цецилії в профіль, заледве відділяється від фону і належить до класичного стилю Донателло (тепер знаходиться в Англії). Наслідування античному мистецтву ми знаходимо і в бронзовому барельєфі музею Барджелло, у Флоренції, що зображає тріумф Вакха, так само як і в напівфігурах Силена і вакханки, на бронзовій плоскій чаші (у Кенсингтонськім музеї, в Лондоні).

Барельєфи Донателло, врізьблені у восьми медальйонах і замовлені Козімо Медічі для внутрішнього портика його палацу, де вони знаходяться донині — мабуть, просто копії з антиків.

Але найкращі роботи — ті, в яких він, не захоплюючись зайвим реалізмом і не наслідуючи творам старовини, шукав своїх ідеалів в самому собі. Це, наприклад, можна сказати про мармурову статую св. Георгія і про статуї Давида і апостола Марка. Перша вилита з бронзи, друга мармурова, обидві знаходяться у Флоренції. Менш вдала бронзова статуя Юдіфи, в Loggia del Lanzi, в Флоренції. Декілька статуй зроблено Донателло для фасаду флорентійського собору; між тими, що збереглися статуя євангеліста Іоанна.

В 1444 році Донателло покликали в Падую для створення з бронзи кінної статуї кондотьєра Венеціанської республіки Гаттамелати (Erasmo Marzi da Narni). Вона стоїть тепер перед церквою св. Антонія. З часів стародавніх римлян не було вилито в Італії жодної подібної колосальної статуї.

Художник залишився в Падуї до 1456, і виконав там, за допомогою своїх учнів, декілька робіт для прикраси церкви св. Антонія. Найчудовіші з них — бронзові барельєфи, з епізодами з життя названого святого, покровителя Падуї. Чудова його мармурова статуя Іоанна в музеї Барджелло. Худорлявий, як скелет, він має вираз як би незакінченої ні на чому думки, і йде вперед, як би не знаючи сам куди; його напіввідкриті вуста готові вимовити пророчі слова. Відмінна риса Донателло полягає в тому, що він з таким же мистецтвом зображав силу, енергію, як і грацію, миловидність. Його барельєф мармурового балкончика собору р. Прато, створений в 1434, зображає напівголих дітей або геніїв, що танцюють хороводом, або що грають на різних інструментах, з вінками квітів. Рухи дітей надзвичайно живі, різноманітні і грайливі. Те ж саме можна сказати і про інші мармурові барельєфи, що призначалися для флорентійського собору і знаходяться тепер в Opera del Duorno. Деякі дитячі бюсти Донателло у високому ступені вірно відтворюють дійсність і надзвичайно миловидні. Донателло вдавалось з надзвичайною точністю вгадувати враження, яке його роботи справлятимуть на тій, чи іншій відстані, а також визначати ступінь довершеності своїх робіт.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...