Девід Бові

Де́від Бо́ві (справжнє ім'я Де́від Ро́берт Джонс англ. David Robert Jones, David Bowie; 8 січня 1947, Лондон, Велика Британія — 10 січня 2016, Мангеттен, Нью-Йорк, США) — британський рок-музикант, співак, продюсер, аудіо-інженер, композитор, художник, актор.


Грав на багатьох музичних інструментах: саксофоні, гітарі, клавішних, губній гармоніці, кото, мандоліні, альті, скрипці, віолончелі та стилофоні. Також знімався в кіно — його фільмографія налічує понад 30 фільмів.


Упродовж кар'єри альбоми Бові розійшлися тиражем понад 136 мільйонів примірників, відповідно до звіту газети «Sunday Express» 2003 року Бові був другим після Пола Маккартні найбагатшим музикантом Великої Британії. 1996 року його ім'я було занесено до Зали слави рок-н-ролу
, 6 альбомів представлено у Списку 500 найкращих альбомів усіх часів за версією журналу Rolling Stone.


Девід Бові (ім'я при народженні — Девід Роберт Джонс) народився в лондонському районі Брикстон. Його батьки одружилися у вересні 1947 року, невдовзі після його народження. Мати Девіда, Маргарет Мері Пеггі (уроджена Барнс), має ірландські корені. Вона працювала офіціанткою в кінотеатрі, а його батько Гейворд Стентон Джон Джонс — у відділі кадрів благодійного фонду Barnardo's[en]. Родина жила на вулиці Стенсфілд-Роуд 40, розташованій між південними районами Лондона — Брикстоном і Стокуеллом. Один із сусідів згадував: «Гірше місце і час для дитинства, ніж Лондон 1940-х, уявити неможливо». Поки Бові не виповнилося шість років, він навчався в підготовчій школі Стокуелла, де заробив репутацію талановитої та цілеспрямованої дитини, а також неслухняного скандаліста.


1953 року родина Бові переїхала до сусіднього передмістя Бромлі. Там Девід пішов у початкову школу Burnt Ash Junior School, розташовану на Рейнджфілд-Роуд (нині ця школа відома як Burnt Ash Primary School). У 1957—1958 роках він грав за футбольну команду школи. Вокальні здібності Девіда в шкільному хорі оцінювали як «задовільні», гру на блокфлейті як кращу ніж посередня. У дев'ять років він почав відвідувати відкриті класи музики і хореографії, де показав дивовижні творчі здібності: учителі називали його інтерпретації «яскраво художніми», а його координацію «дивовижною» як для дитини. Того ж року його інтерес до музики отримав додатковий стимул. Батько приніс додому колекцію американських платівок Френкі Лаймона and The Teenagers, The Platters, Фетса Доміно і Літла Річарда. Згодом Бові скаже про «Tutti Frutti»: «Я чув Бога». Велике враження на нього справив Елвіс Преслі: «Я побачив, як моя кузина танцювала під… „Hound Dog“. Раніше я не бачив, щоб щось змусило її встати і почати рухатись. Сила цієї музики справила на мене незабутнє враження. Я став купувати платівки відразу після цього випадку». До кінця наступного року Бові роздобув укулеле і саморобний бас[en] і почав брати участь у скіфл-сесіях разом з друзями. Одночасно Девід захопився грою на фортепіано. Його сценічні номери були в стилі Преслі і Чака Беррі, яких він обожнював. Учасники місцевого скаутського руху Wolf Cub[en] описують їх як «гіпнотичні… ніби їх виконує прибулець». Тим часом, Бові провалив загальнонаціональний випускний іспит, після чого вирушив навчатися в Технічну старшу школу Бромлі, нині відому під назвою Школа Рейвенс Вуд.


Біограф Бові Крістофер Сендфорд (англ. Christopher Sandford) так описує цю незвичайну технічну школу:


Бові вивчав мистецтво, музику і дизайн, включаючи друкарське макетування та набір. Його єдинокровний брат Террі познайомив Девіда із сучасним джазом, і той захопився такими музикантами як Чарльз Мінгус і Джон Колтрейн. У 8-9 років Девід вперше почув Літла Річарда і загорівся мрією стати саксофоністом. Це підштовхнуло його купити свій перший саксофон — «селмер» — з рожевої пластмаси. Заради такої покупки Девід змушений був розносити замовлення для м'ясної крамниці. А 1961 року мати подарувала йому білий пластмасовий альт-саксофон на різдво; невдовзі він почав брати уроки у місцевих музикантів. Коли Бові було 15 років, між ним і його другом Джорджем Андервудом (англ. George Underwood) сталася бійка через дівчат: Андервуд, який носив перстень на пальці, ударив Бові в ліве око, через що йому довелося залишити школу на чотири місяці, щоб лікарі, які побоювалися, що він втратить зір, змогли провести низку операцій і запобігти сліпоті. Поки Девід перебував у лікарні, його брат Террі приносив йому книжки, цим знайомлячи з Керуаком і Оруеллом. Лікарям не вдалося повністю відновити зір, унаслідок травми в Бові виникло дефектне сприйняття глибини поля зору. Бові заявив, що, хоча він і може бачити своїм травмованим оком, сприйняття кольору втрачене (постійно присутній коричневий фон). Зіниця травмованого ока стала мідріатичною, що створило враження різного кольору очей у Девіда. Попри бійку, Андервуд та Бові залишилися хорошими друзями, Андервуд створював ілюстрації для його ранніх альбомів.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →