Девід Гокні (англ. David Hockney 9 липня 1937) — англійський живописець, графік, майстер естампів, театральний художник і фотограф. Значну частину життя провів у США, в Лос-Анджелесі, Каліфорнія.
Будучи одним з найпомітніших представників поп-арту у 1960-х роках, він вважається одним з найвпливовіших британських художників 20 сторіччя.
Гокні народився у Бредфорді, Англія, 9 липня 1937 року у родині Лаури і Кеннета Гокні. Першу художню освіту він отримав у художній школі Бредфорда. У 1959—1962 Гокні вчиться у Королівському художньому коледжі в Лондоні, де він знайомиться, зокрема, з R. B. Kitaj. Під час навчання у коледжі Гокні спільно з Пітером Блейком бере участь (1960 р.) у виставці в Young Contemporaries, що оголосило появу британського поп-арту. Він був частиною цього руху, але в його ранніх роботах можна бачити експресіоністські елементи, що досить схожі на деякі роботи Френсіса Бекона. У 1962 році Гокні відмовляється писати фінальний екзаменаційний твір, вимагаючи, щоб його оцінювали лише по його художніх творах. У Королівському художньому коледжі пригрозили, що не дадуть йому закінчити заклад. Тоді Гокні у протест намалював ескіз диплома. Визнаючи талант художника та його репутацію, що постійно зростала, у Королівському коледжі змінили свої правила і видали Гокні диплом. Подорож до Каліфорнії, де він згодом прожив багато років, надихнула його на створення серії полотен з басейнами, що були виконані у відносно новій техніці з застосуванням акрилових фарб у дуже реалістичному стилі і яскравих кольорах.
У 1964 році художник переїжджає до Лос-Анджелеса, повертається у Лондон в 1968, а з 1973 по 1975 живе у Парижі. Остаточно він переїжджає до Лос-Анджелеса в 1978 році.
Гокні є відкритим геєм, і на відміну від Енді Воргола, з яким він потоваришував, він відкрито досліджує в своєму портретному живописі одностатеве кохання. Інколи, як на картині We Two Boys Together Clinging (1961), від назви однойменного вірша Волта Вітмена, робота говорить про його любов до чоловіків. Ще у 1963 році він зобразив двох чоловіків разом на картині Cімейна сцена, Лос-Андежелес (Domestic Scene, Los Angeles), де один приймає душ, а інший миє йому спину. Влітку 1966 під час викладання у UCLA Гокні знайомиться з Пітером Шлезінґером — студентом мистецтва, який позував художнику для його живописних робот та рисунків.
18 березня 2013 року його 23-річний помічник Домінік Еліот помирає від зловживання наркотиками та алкоголем.
Гокні робив гравюри, портрети друзів і оформлення сцени для Royal Court Theatre, Ґлайндборна, Ла Скала і Метрополітан-опера в Нью-Йорку. Будучи від народження синестетом він бачить синестетичні кольори у відповідь на музикальні стимули. Це явище не проявляється у його живописі або фотографічних роботах, але утворює загальний принцип його робот для декорацій до балетів і опер, коли за основу фонових кольорів та освітлення він бере кольори, які він бачить під час прослуховування музики до художнього твору.
Гокні малював портрети у різні періоди своєї кар'єри. Від 1968 і протягом кількох років він малював реалістичні портрети друзів, коханців і родичів. Картини Гокні часто містять натяк на його власну присутність, оскільки лінії перспективи сходяться таким чином, щоб означити точку зору художника. Гокні неодноразово повертається до одних і тих самих персонажів — його батьки, художник Mo McDermott (Mo McDermott, 1976), різні письменники, з якими він був знайомий, модельєри Celia Birtwell і Ossie Clark (Mr and Mrs Clark and Percy, 1970–71), куратор Henry Geldzahler, галерист Nicholas Wilder, George Lawson та його коханець, танцівник балету Wayne Sleep.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
