Хайм Сутін

Хайм Сутін (*1893 — †1943) — французький художник першої половини 20 ст, за походженням єврей з Білорусі, представник Паризької школи.

Народився в селищі Сміловичі в підросійській тоді Білорусі, поблизу від Мінська. Походив з бідної єврейської родини, де був десятою дитиною з одинадцяти. Точних відомостей про день народження, ім'я батька не збережено.

Родина була побожною і хлопця, що часто малював, нещадно карали за зображення божого світу. Немилосердні релігійні настанови забороняли реальні зображення. В худорлявому підлітку ніхто не вбачав здібностей і не клопотався про підтримку чи подальший розвиток.

У 1907 р. він втік з дому до Мінська, де слухав лекції про малюнок у Крегера, маловідомого місцевого маляра. Згодом Сутін перебрався до старої білоруської столиці — міста Вільно, де зробив спробу стати учнем Школи красних мистецтв. За легендою, він не пройшов іспити й у відчаї кинувся в ноги перед посадовцем, аби умовити того дати йому другий шанс. Його таки прийняли в Школу, де він тісно зійшовся з такими ж сільськими парубками — маргіналами. Його тогочасні друзі — Михайло Кікоін, Павло Кремень. Разом вони дістануться і Парижа, про який багато чули і де триматимуться разом, аби якось вижити без сторонньої підтримки.

З 1912—1913 рр. Сутін в Парижі. Він продовжив навчання в приватній майстерні Кормона, але практично нічого не взяв від академічної традиції. Перші твори Сутіна досить реалістичні, але більшу їх частину знищив сам художник, бо вважав їх невдалими. Уяву про них дає " Натюрморт з посудом і люлькою ", 1914, музей сучасного мистецтва, Труа.

Навчання триває з виснажливою працею вантажником. Решту часу прожив у відомому тепер Ла Руш («Вулику»), покинутому павільйоні, пристосованому під житла безпритульних і невизнаних митців. Серед тих, хто мешкав в «Вулику» -

На провінціала-єврея з Російської імперії звернув увагу Модільяні і вони заприятелювали. Небагатий Модільяні підтримав Сутіна, який жебракував, матеріально, познайомив того з декількома поодинокими колекціонерами картин, що звернули увагу на невизнаних митців «Вулика». Серед знайомих цього часу — меценат Леопольд Зборовський, що давав Сутіну лише п'ять франків на полотна і фарби. Модільяні вивіз Сутіна на південь Франції, де вони працювали разом у містечках Ванс, Кан-сюр-Мер. За три роки Сутін створив близько 200 картин. Виробилася і художня манера митця, швидка, експресіоністична, з дратівливими фарбами, з елементами реалізму і деформацій. Тривожний настрій композицій Сутіна просяк і його пейзажі, і портрети, і натюрморти. Мистецтво Сутіна позбавлене радісних сторін життя навіть у зображеннях дітей. Низка його полотен — розбурхані вітром дерева, будиночки малих міст в хворобливих судомах, наче корчі знедолених людей, просякнуті болем натюрморти. Все це традиційні жанри, але з новим змістом отруєної горем свідомості художника.

Картини Сутіна побачив багатий американець Альберт Барнс, що десятками купував «солодкі» картини Ренуара. У контраст до творів пізнього Ренуара Барнсу сподобались і твори журливого Сутіна. Він купив близько 50 творів Сутіна за декілька тисяч. Ім'я Сутіна стає відомим, а частку його картин вдало продав і Леопольд Зборовський. Серед тих, хто мав картини Сутіна — актор Чарлі Чаплін і Пабло Пікассо, що придбав полотно " Париж вночі ".

Модільяні вже помер і художника підтримали нові приятелі. Через 10 років бідкання в Парижі і виснажливої праці — Сутін змінив житло, його навчили носити шовкові сорочки з запонками і манерам художника, що пізнав визнання і матеріальний успіх.

Досить спокійними зовнішньо для митця були роки 1926—1929, але його тривожна художня манера не змінилася, як не змінилися і смаки. У 1929 р. розпочалася економічна криза, що боляче вдарила по багатих і бідних. 1932 року помер меценат Леопольд Зборовський. Серед нових патронів митця — Марселін і Мадлен Кастен, що періодично забирав хворобливого художника до власної садиби поблизу міста Шартр. З художником познайомився історик мистецтва — Елі Фор (1873—1937), що напише першу монографію про творчість митця. У 1937 р. французький державний музей Пті Пале показав виставку його творів. У 1940 р. фашисти розпочали війну з Францією, окупували й Париж. Художник перебував за межами столиці, але у 1941 р. наважився повернутися в окуповану столицю. Жах перед арештом і висиланням в концтабір як єврея спонукали до втечі з Парижу. Загострюється хвороба митця (виразка). Була потрібна операція і його везуть до … Парижа, де він помер від ускладнень давньої хвороби.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...