Берта Морізо

Берта Морізо (фр. Berthe Morisot; 14 січня 1841, Бурж — 2 березня 1895, Париж) — французька художниця, що входила до кола імпресіоністів.

Берта Морізо народилася 14 січня 1841 року в місті Бурж, департамент Шер, в заможній родині. Майбутня художниця народилася в родині з багатими культурними традиціями, до якої належав, зокрема, відомий майстер стилю рококо Жан-Оноре Фраґонар, чиє мистецтво вплинуло на багато поколінь художників. У віці двадцяти років Берта зустрілася зі авторитетним ландшафтним живописцем Камілем Коро. Згодом вона та її сестра Едма Морізо́ стануть художницями. Її родина, після того як Берта визначилася з вибором професії, не перешкоджала її кар'єрі. Коро давав Берті та її сестрі Едмі приватні уроки живопису і познайомив їх з іншими живописцями; однак сестра залишила живопис незабаром після заміжжя в 1869 році з морським офіцером Адольфом Понтійоном. Незважаючи на переїзд у Бретань, Едма морально підтримувала роботу сестри, їхні родини завжди залишалися в теплих відносинах.

1864 року Берта Морізо вперше виставила свої картини на одній з найпрестижніших художніх виставок Франції — Паризькому салоні, офіційній щорічній експозиції паризької Академії витончених мистецтв. Першими роботами, виставленими Морізо в рамках Паризького салону, були два пейзажі. Її роботи відбиралися для участі в шести Паризьких салонах поспіль, поки 1874 року вона не долучилася до групи «знедолених» імпресіоністів, створеної Сезанном, Дега, Моне, Піссарро, Ренуаром та Сіслеєм, і взяла участь в їхній першій виставці в студії фотографа Надара.

Того ж таки 1864 року Берта одружилася з Еженом Мане, братом художника-імпресіоніста Едуара Мане. У подружжя була одна дочка Жулі Мане. Берта Морізо мала тісні дружні стосунки з Едуаром Мане (на думку істориків, ці стосунки були суто платонічного характеру). Ще на початку їхнього знайомства Едуар Мане звернувся до Берти з проханням сидіти натурницею для його робіт, що було доволі незвично. Адже раніше натурницями ставали переважно бідні жінки, які нерідко були й коханками художників. Проте в останні десятиліття XIX століття ситуація дещо змінилася, художники дедалі частіше мали за моделі своїх родичів, родичок чи друзів. Аби зберігати необхідну відстань у їхніх стосунках Берта позувала Едуарові Мане лише в присутності своєї матері Марії Корнелії Тома. Загалом Мане відобразив Берту на 11 своїх олійних полотнах та на одній акварелі.

1892 року Берта мала свою першу персональну виставку в галереї «Буссо-е-Валадон», що відкрилася через кілька місяців після смерті її чоловіка. Дочкою Жулі після смерті чоловіка опікувалися Стефан Малларме та Огюст Ренуар, який навчав її живопису.

У лютому 1895 року Берта занедужала, 2 березня 1895 року вона померла від пневмонії. Більшість своїх полотен вона заповідала друзям-художникам: Дега, Моне та Ренуарові. Похована в склепі Мане на цвинтарі Пассі. На надгробку скромний напис: «Берта Морізо, вдова Ежена Мане».

У галереї Поль Дюран-Рюеля з нагоди першої річниці смерті Берти Морізо було організовано ретроспективу, на якій було представлено 394 твори художниці (олійні полотна, малюнки, акварелі).

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...