Ювелірні прикраси

Жанр

Ювелі́рні прикра́си — предмети, що відіграють функцію естетичної орнаментації тіла людини. Звичай декорувати людське тіло виник на зорі формування людського суспільства як один з перших проявів його культури.


Найперші ювелірні вироби виготовлялися з таких природних матеріалів, як кістка, ікла тварин, мушлі, дерево, камінь. З часом у виробництві прикрас почали використовувати метали, зокрема — дорогоцінні. Хоч з плином часу, дорогі й екзотичні ювелірні вироби почали використовуватися як індикатори соціального статусу, вони не зникли з ужитку всіх верств населення.


Українські жінки завжди любили прикрашати себе стрічками та вінками, що їх вони плели з живих або штучних квітів, іноді в них уплітали павині, гусячі, качині пера. Сережки, підвіски, каблучки, намиста були найбільш розповсюдженими видами ювелірних прикрас, часто в них уставляли напівдорогоцінні камені і корали, що користувалися особливою любов'ю. Форми сережок були надзвичайно різноманітні: «п'явочки» (з одного кільця), «качечки», «метелики», «ягідки» (з червоними камінцями), «маківки» та інші. Дуже популярні були підвіски до сережок — бовти і теліпони, що бовтались і теліпались, коли жінка рухалась. Нашийною прикрасою зазвичай служило намисто у кілька (до 25) ниток-«разків» з дрібних намистин коралів, гранатів, смальти (кольорового скла), зрідка з бурштину. Також носили на шиї золоті монети — дукачі або личмани.


Регіональна назва прикрас нареченої на гуцульщині — берви.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Ювелірні_прикраси