Поп-арт

напрям

Поп-а́рт (англ. pop-art, скорочення від англ. popular art, етимологію також пов'язують із англ. рор — уривчастий удар, плескіт) — напрям в образотворчому мистецтві 1950–1960-х років, що виник як реакція на абстрактний експресіонізм та використовує образи продуктів вжитку.

Образ, запозичений у масовій культурі, переміщується в інший контекст:

Термін «поп-арт» вперше з'явився у пресі в статті англійського критика Лоуренса Еллоуея (1926–1990). У 1966 році Еллоуей відкрито зізнавався: «Тоді я не вкладав у це поняття той зміст, яким воно володіє сьогодні. Я використовував це слово нарівні з терміном „поп-культура“, щоб охарактеризувати продукти засобів масової інформації, а не витвори мистецтва, для яких були використані елементи цієї „народної культури“. У будь-якому разі, поняття увійшло до вжитку десь між зимою 1954/55 років та 1957 роком».

Перші роботи у стилі поп-арт виконали три художники, які вчилися у лондонському Королівському художньому коледжі — Пітер Блек, Джо Тілсон та Річард Сміт. Але першою роботою, що отримала статус ікони поп-арту, був колаж Річарда Хамілтона «Що робить наші сьогоднішні помешкання такими різними, такими привабливими?» (1956)

Поп-арт приходить на зміну абстрактному експресіонізму, орієнтуючись на нову образність, що створюється засобами масової інформації та рекламою.

Поп-арт породив наступні напрями у мистецтві: оп-арт, кінетичне мистецтво, ситуативне мистецтво (англ. situation art).

Міжнародну славу американському поп-арту принесли такі художники як Роберт Раушенберг, Рой Ліхтенштейн, Джаспер Джонс, Джеймс Розенквіст, Том Вессельман, Клас Олденбург, Енді Воргол.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Поп-арт