Неокласицизм
напрям
Неокласици́зм (від грецьк. νέος — молодий, новий і англ. classicism), новий класицизм) — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі кінця 18 — початку 19 ст. Назва неокласицизм використовується для того, щоб відрізняти цей стиль від спорідненого з ним класицизму кінця 17 ст. Хронологічно неокласицизм слідує за рококо і своєрідною реакцією на нього. В німецькій та російській літературі для позначення стилю кінця 18 століття зазвичай використовують термін класицизм або новий класицизм, а неокласицизмом називають «ретроспективний» стиль початку 20 століття.
Своєрідна «втома» від панування рококо призвела до того, що ще в 1754 р. гравер Шарль-Ніколя Кошен Молодший опублікував памфлет «Заклик ювелірів», що призначався для паризької гільдії ювелірів. Він вимагав простоти форм, слідування правилам, які продиктовані здоровим глуздом, створив девіз «Не змінювати природній стан речей». Але глибоке теоретичне обґрунтування новий стиль отримав лише в працях Йоганна Вінкельмана (1717–1768), який поєднав ідеї Просвітництва з зверненням до античності.
Вінкельман намагався систематизувати велику кількість пам'ятників та скласти історію античного мистецтва, відокремивши її від загальної історії. В книжці «Історія мистецтва давнини», 1764 («нім. Geschichte der Kunst des Altertums») він стверджував, що «Єдиний шлях зробитися великими … — це наслідувати древніх». Відкриття послідовності стилів в древньому мистецтві, було тісно пов'язане з неприйняттям, яке викликало у Вінкельмана мистецтво бароко та рококо у порівнянні з мистецтвом Високого Відродження. Аналогія з цією зміною смаку стояла в нього перед очима всюди, в тому числі і при дослідженні творів античного мистецтва, і допомагала йому розчленувати їх на історичні щаблі. За Вінкельманом, головним завданням мистецтва має бути «прекрасне», якому підпорядковуються і індивідуальна правда, і дія, і ефект; сутність ж прекрасного полягає в зображенні типу, створеного нашої фантазією і природою, а в її основі лежать вірність пропорцій, благородна простота, спокійна велич і плавна гармонійність контурів. Існує, вчив Вінкельман, тільки одна краса, що має позачасове значення, так як вона закладена в самій природі і реалізується нею там, де щасливо збігаються милість небес.
Характерні риси неокласицизму:
У Франції неокласицизм спочатку називали «стилем Людовіка XVI» на противагу класицистичному «стилю Людовіка XIV». Приватні замовники Франції були переважно прихильниками стриманих варіантів бароко чи французького рококо. Але неокласицизм підживлював замовленнями і грошима королівський двір, що вбачав в ньому ідеальні умови схвалення абсолютизму. Саме королівський двір створив Школу образотворчих мистецтв, де переважав класицизм як офіційний державний стиль. З початком Великої французької революції стиль отримав новий поштовх для розвитку — цей оновлений і переосмислений неокласицизм часто іменують «революційним класицизмом».
Розвиток неокласицизму в живописі можна простежити за роботами визнаного лідера цього напрямку — Жака-Луї Давіда — учня майстра рококо Ж. М. Вьєна. Перші твори Давида цілком в стилі рококо. На полотні «Смерть філософа Сенеки» фігурки людей — маленькі, всі метушаться навколо помираючого, жести — занадто театральні, а колорит — як на обгортці цукерки. Забуваєш, що це розповідь про смерть. Після одержання Римської премії і перебування у Римі виникає абсолютно інший митець, послідовник неокласицизму, його найкращий представник у мистецтві Франції 18 століття. Програмним твором цього періоду стала картина «Присяга Гораціїв». Ніяких маленьких фігур, ніякої метушні, ніяких солоденько-цукеркових фарб. Брати клянуться перед військовим походом і йдуть на смерть. Смерті ще нема (два брати з трьох загинуть), а смерть вже відчувається в суворих фарбах і урочисто-пригніченому настрої твору. Виникає новий образ — художника-борця, що виховує в глядачів високі моральні ідеали та громадянські чесноти. І вже цілком іншим стає живопис революційної епохи. Картина «Смерть Марата», 1793 створює образ справжнього громадянина.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Неокласицизм