Молода Польща

напрям

«Молода́ По́льща» — епоха в історії польської культури, що тривала одночасно із епохою європейського модерну (1891–1918 рр.) Існувала у межах загальноєвропейських тенденцій схожої направленості — Молода Європа: Молода Бельгія, Молода Німеччина, Молода Франція тощо, що характеризувалися прагненням до ліризму, творенням нових естетичних та етичних цінностей, культом особистості.
Вперше термін прозвучав у циклі програмних статей Артура Гурського, опублікованих 1898 р. у краківському часописі «Життя» під спільним заголовком «Молода Польща».
Згодом термін підтримали у своїх публікаціях Станіслав Бжозовський і Ян Лорентович.

Кінець ХІХ ст. став епохою швидкого прогресу, а отже — демографічного буму у світовому масштабі. Із цим пов'язуються процеси зростання агломерацій, розвиток промисловості, хвилі еміграції. З боку політичного життя спостерігалося масове запровадження парламентаризму і занепад монархічної системи. Суспільство активно витворювало різноманітні спілки та угруповання — від профспілок до політичних партій. Особливою популярністю користувалася соціалістична ідеологія, зародилася націоналістична ідея (зокрема пангерманізм). У зв'язку з останнім явищем у 1914 р. почалася І світова війна, що безпосередньо зачепила Польщу та неабияк вплинула на її подальшу історію. Для території Польщі період також характеризується посиленням активності політичних партій: створювалося багато угруповань, зокрема соціалістичних. Основним завданням будь-яких угруповань була боротьба за незалежність Польщі. Серед найбільших партій — ППС (Польська соціалістична партія) та Соціал-демократія Королівства Польського (до якої входили Фелікс Дзержинський та Роза Люксембург). До корпусу націоналістичних партій входили ЛП (Польська Ліга на чолі із Романом Дмовським), до народовців — Польська селянська партія (ПСЛ) тощо. Під час І світової війни сформувалися два основні напрями орієнтації — проросійський та проавстрійський (в залежності від ідейного спрямування партій).

Польські збройні сили брали активну участь у битвах І світової війни: йдеться про Польські легіони (бригади на чолі із Юзефом Пілсудським, Юзефом Халлером і Станіславом Шептицьким). Ця активність була помічена світовою громадськістю і стала причиною здобуття Польщею незалежності 11 листопада 1918 р.

Серед основних світоглядних тенденцій Молодої Польщі можна виділити:

На польську культуру впливали загальноєвропейські тенденції розвитку мистецтва та світогляду. Основні європейські течії адаптувалися на польському ґрунті і набували національних ознак.

Ознаки кількох течій можна було помітити у творі одного автора, тобто течії перепліталися й перегукувалися між собою.

Проза авторів Молодої Польщі була представлена наступними жанрами:

Поезія займає особливе місце у доробку літераторів Молодої Польщі. Часто вірші мають у собі ознаки різних естетичних течій, як-от, поєднання символізму та імпресіонізму або натуралізму та експерсіонізму. Загалом, тематика поезії обертається навколо ідейних основ епохи — захоплення природою, втеча від реальності, оніризм, образність, віщування кінця світу, напруженість, безвихідь, філософування, бунт тощо. Найвизначнішими поетами епохи були:

Драма знайшла вираження у різних ідейних напрямах, таким чином драму Молодої Польщі можна поділити:

У образотворчому мистецтві епохи Молодої Польщі панують ті ж ідейні засади, що й у інших видах тогочасного мистецтва. Щоправда, продовжує свою діяльність із ХІХ ст. легендарний Ян Матейко, суголосна йому творчість родини Коссаків — Юліуша і Войчеха, що зображували життя давньої Польщі або батальні сцени. Решта митців відповідали новим віянням часу:

Серед інспірацій художників Молодої Польщі були:

Для аріхектурного стилю Молодої Польщі особливо характерна була сецесія.

Рисами сецесійної архітектури є:

Характерні пам'ятки архітектури Молодої Польщі:

Молодопольська музика перебувала під скрайнім впливом культу Шопена. Із цим намагалися опосередковано боротися Станіслав Пшибишевський (як теоретик мистецтва і автор ідеологічних трактатів) та деякі тогочасні композитори. Широку популярність здобув польський піаніст Ігнаци Ян Падеревський, манера якого, щоправда, мала небагато спільного із новими ідейними віяннями і залишалася у руслі традиції. На початку ХХ ст. було створено перший симфонічний оркестр Варшавської філармонії. Ця подія вплинула на становлення композиторської діяльності у столиці. На музичній арені з'явилися Мечислав Карлович, що намагався поєднати народні елементи із інноваційними європейськими зразками, Гжегож Фітельберг, який захоплювався російським фольклором і Людомир Ружицький, творчість якого відрізнялася небувалою різноманітністю жанрів. Найвідомішим же польським композитором поч. ХХ століття став Кароль Шимановський. На його манеру вплинула попередня традиція, а саме музика Шопена, Штрауса та Вагнера.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

Вікіпедія: https://uk.wikipedia.org/wiki/Молода_Польща