Відплиття на острів Кіферу (фр. Pèlerinage à l'île de Cythère) — перша картина Антуана Ватто 1717 року із серії «галантних святкувань».
Тема картини Антуана Ватто була настільки новою, що для неї довелося відшукати новий термін - "галантні святкування". Черпаючи натхнення в театрі, художник зображує закоханих у вечірніх сукнях. Ці люди вирушають у пошуках кохання на острів Кіферу (Цитеру), до статуї богині Афродіти. Зображення природи в райдужному світлі має багато спільного з венеціанським живописом.
У стародавні часи острів Кіфера (Цитера), що розташований на грецьких островах Егейського моря, вважався одним з головних центрів культу Афродіти. На острові знаходився храм Афродіти, богині вроди й кохання. Острів є символом любовних утіх.
Зеленіючі дерева, пухкенькі амури, закохані пари, чудові шовкові сукні надають рідкісну грацію галантним сценам цієї картини.
Прикрашена гірляндами статуя Афродіти з Еросом означає, що зображений тут ідилічний світ пов'язаний з пошуками кохання. Хоча в картині відсутні еротичні епізоди, вона наділена безсумнівною чуттєвістю. Але, як часто буває у Ватто, чарівна фривольність картини затьмарена відтінком меланхолії: жіноча фігура в центрі з жалем оглядається назад, як би натякаючи на швидкоплинність насолоди.
Існує ще дві, дуже схожі картини Ватто «Паломництво на острів Кіферу», створені роком пізніше. Одна з них зберігається в музеї Штедель, інша - в Замку Шарлоттенбург.
За картину «Паломництво на острів Кіферу» Ватто був прийнятий у члени французької Академії. Ця мальовнича елегія Ватто будується не на колізії, дії (неясно навіть, відплиття або повернення зображено на полотні), а на ледь помітних відтінках настрою.
Композиція картин «Прибуття на острів Кіферу» і «Паломництво на острів Кіферу» позбавлена стійкості: герої то групами прямують вглиб картини, то розходяться парами, то раптом звертаються до глядача жестами чи поглядом. Персонажі немов підпорядковуються «видимій» музиці.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
