{{selectedLanguage.Name}}
Увійти Вийти
×

Анрі Реньо

Alexandre-Georges-Henri Regnault

Алекса́ндр-Жорж-Анрі́ Реньо́ (фр. Alexandre-Georges-Henri Regnault; 31 жовтня 1843 — 19 січня 1871) — французький художник, «один з найбільш обдарованих французьких живописців новітнього часу». У 1866 році отримав римську премію за картину: «Фетіда приносить Ахіллесу зброю»; відправившись потім у Рим як пенсіонер французького уряду, писав там портрети, етюди і виготовив 27 прекрасних малюнків для ілюстрування твору Вея про поїздку в Рим (костюми, народні сцени, свята та околиці цього міста). У 1868 році відвідав Іспанію, де виконав портрет генерала Прима верхи на коні (знаходиться в музеї «Лувр» в Парижі) і чудову копію знаменитої картини Веласкеса «Las Lanzas», що зберігається в мадридському музеї. Повернувшись ненадовго в Рим, здійснив подорож на північний берег Африки і знаходився в Марокко, коли спалахнула франко-пруська війна 1870 року. Загроза для Франції, спонукала художника повернутися на батьківщину, він вступив волонтером в національну гвардію, брав участь у захисті Парижа і був, при захисті Бюзенваля, убитий німецької кулею. Творів Реньо небагато, але свідчать вони про нього як про дуже талановитого живописця реалістичного напрямку, який відрізнявся оригінальністю концепції і незвичайно сильним, блискучим і гармонійним колоритом. Головні з цих творів — вищезгаданий портрет генерала Прима, «Соломія з блюдом і мечем у руках, яка очікує страти Іоанна Хрестителя» (1870), «Страта без суду мавританських королів Гренади» (1870, Лувр), «Портрет графині де Барк» (1869, Лувр) і «Юдифь і Олоферн» (в марсельському музеї). Реньо майстерно працював аквареллю. Також малював картини у стилі орієнталізм.


Тургенєв Іван Сергійович (Йдеться про посмертну виставку творів Анрі Реньо у Парижі)..


Батько Анрі — той найзнаменитіший хімік і фізик Анрі Віктор Реньо (Henri Victor Regnault; 21 липня 1810, Ахен — 19 січня 1878, Париж). Народився Анрі в Парижі, вже з ранніх років показав виняткові здібності до малювання. Традиційну класичну освіту він отримав в Академії мистецтв у Парижі, куди вступив у 1860 році, і де навчався у Луї Ламота (1822—1869), Олександра Кабанеля (1823—1889) і Антуана Альфонса Монфора. У 1863 році Реньо був рекомендований для вступу в Римську Grand Prix Академію, але його обійшли Жозеф Лейре (Joseph Layraud) і Ксав'є Альфонс Моншаблон (Xaiver Alphonse Monchablon, 1835—1907). У 1864 році два портрети Реньо виставлені в паризькому Салоні, але не були помічені. Перший успіх прийшов двома роками пізніше. У 1866 році Реньо був удостоєний Римської премії за картину «Фетіда приносить Ахіллесу зброю, викувану Вулканом» («Thetis bringing the Arms forged by Vulcan to Achilles», музей школи образотворчих мистецтв). І це дало право Реньо на пенсіонерського поїздку до Італії.


В Італії Реньо відразу вибрав собі пріоритети і художні уподобання: Мікеланджело замість Рафаеля, венеціанці і неаполітанці були йому ближчі, ніж римляни, за винятком П'єтро да Кортона. Художник продовжив писати картини на міфологічні та історичні сюжети. Однією з найяскравіших і знаменитих картин є «Автомедон приборкує коней Ахіллеса» (Automédon ramenant les coursiers d'Achille, Бостон, музей образотворчого мистецтва). Ескіз картини перебуває в Парижі, в музеї д'Орсе. Картина зображує колісницю Ахіллеса. Коні, відчуваючи, що їх господар буде убитий, чинять опір. Вони запряжені у віз, який повинен везти Ахіллеса на його останню фатальну битву. Коли Реньо написав цю героїчну сцену, йому було всього лише 25 років. Картина була показана в паризькому Салоні, молодого художника помітили. Реньо відразу ж назвали продовжувачем Гро і Делакруа, в «Автомедоні» були ті ж нервозність сюжету, енергія композиції і ліризм колориту. Історики кажуть, що картина була написана після відвідин кінних перегонів під час карнавалу. Другою відомою картиною стала «Юдифь і Олоферн» (1869, музей мистецтв, Марсель). Для фігури Юдифь художник використовував дві моделі, спочатку свою служницю Легрейн. З неї написаний етюд до картини. У цей час у художника намічалася поїздка в Іспанію. У листі батькові Анрі писав: «Для мене буде неможливо знайти інше красиве обличчя десь в іншому місці». Пізніше, під час його поїздки в Іспанію Реньо продовжив роботу над картиною і писав героїню зі співачки кабаре Долорес. У листі своєму другові Дюпарку (Duparc) Реньо писав, що хоче зобразити той момент легенди, коли Юдифь ніяковіє перед тим, як убити Олоферна. Художник хотів показати сутність Юдифь, не як героїні свого народу, а як жінки і людини. Висловити, що Юдіфь відчуває за момент до вбивства, що спонукало зробити безпристрасно те, що станеться через мить. У 1868 році Реньо направив в Салон «Портрет дами», виконаний у натуральну величину, в якому зробив одну з перших спроб висловити на полотні сучасне життя. Зроблені під час перебування в Римі малюнки увійшли як ілюстрації у видану в 1872 році книгу Франсіса Вея «Рим». До книги увійшли 27 робіт, на яких були зображені костюми, народні сцени, свята та околиці Риму.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →


More ...
Анрі Реньо Твори
Переглянути 25 творів