Анн-Луї Жироде-Тріозон

Ан-Луї Жироде де Русі-Тріозон (фр. Anne-Louis Girodet de Roussy-Trioson; 5 січня, 1767, Монтаржи — 9 грудня, 1824, Париж) — французький художник доби класицизму, що перейшов на помірні позиції французького романтизму. Робив історичні полотна, портрети, працював в батальному жанрі. Книжковий художник, працював в техніці літографія.

Народився в провінції. Отримав дещо незвичне для чоловіка ім'я — на честь Св. Анни та Луї — Анн-Луї. Збережені свідоцтва, що полюбляв музику і навіть грав на скрипці. Мав художні здібності.

Перебрався в Париж, де у 1785 р. став учнем Жака-Луї Давіда, серед учнів Давіда — подавав великі надії. Виробився в чудового малювальника. Вже у 1787 р. отримав Римську премію та право на подорож до Італії. Але був діскваліфікований за сторонню допомогу під час готування конкурсного твору (на сторонню допомогу існувала заборона). Знову взяв участь у конкурсі у 1788 р., але отримав тільки друге місце від прискіпливого журі. Втретє взяв участь у конкурсі у 1789 р. і таки отримав перше місце та Римську премію.

Ан-Луї Жироде відбув у Рим, а влітку 1789 р. в Парижі вибухнула французька революція. Його виганяють з антиреволюційно налаштованої Папської держави і для художника починаються вимушені мандри по провінційних містечках італійських князівств. Він не належав до французьких аристократів, але на відміну від співвітчизника Жака Реаттю не повертався у Францію до кінця революції. Так він оминув небезпеку власному життю і необхідність ламати себе під вимоги стилю революційний класицизм.

Він починав як представник класицизму і здатен використовувавти як його форми, так і пафос, про що свідчить полотно «Патріот Гіппократ відмовляє посланцям Персії». Але прихильника музики і насолод більше приваблюють інші сюжети — міфологія, кохання, милування молодістю та її дарами. Серед картин італійського періоду — «Сон Ендіміона», де митець віддає певну перевагу міфології та насолодам, ніж суворим римлянам, ніж вимогам служіння суспільній користі чи абстрактним ідеалам революції.

Після стабілізації політичної ситуації у Франції художник у 1795 р. повернувся в Париж. У влади — нові люди, що потребують поклоніння та портретів. Ан-Луї Жироде починає працювати портретистом.

Особливістю його портретної манери стають непослідовність в дотриманні настанов класицизму, внесок романтичної схвильваності, точне відтворення непривабливих рис портретованих без їх ідеалізації (портрет Шатобріана на тлі руїн Риму). Робить він і портрети відомих військових, наділяючи їх стриманими рисами героїки чи холодного офіциозу (Наполеон Бонапарт в коронаційному одязі). Серед портретованих — і вороги республіканської Франції (ватажок повстанців Вандеї — Жак Кателіно), і пересічні громадяни трагічної доби Франції, і екзотичні фігури негрів, підняти ідеями Просвітництва до рівня учасників європейської історії.

У 1812 році він став спадкоємцем майна, і матеріальні статки притішили творчі пориви митця, що перестав надавати перевагу живопису і зосередився на малюванні, графіці, теоретичних творах, веде спосіб життя забезпеченого буржуа. Зробив Ан-Луї Жироде і спробу як художник-декоратор — створив фрески у замку Комп'єн. Працював викладачем і мав учнів.

З часом почав звертатися до батального жанру і орієнталізму. Зміцніли і розкрилися колористичні здібності Ан-Луї Жироде, що почало вигідно виділяти навіть етюди митця на тлі епігонів Жака-Луї Давіда та художників французького предромантизму.

Помер у Парижі 9 грудня 1824 і був похований на кладовищі Пер-Лашез.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...