«Граки́ прилеті́ли» (рос. Грачи прилетели) — хрестоматійний пейзаж російського художника Олексія Саврасова (1830—1897), створений 1871 року. Зберігається в Державній Третьяковській галереї (інв. 828). Розмір — 62 × 48,5 см. Це полотно вважають найвідомішим твором Саврасова, а його появу розглядають за «важливий етап у розвитку російського пейзажного живопису».
Саврасов почав свою роботу над «Граками» в березні 1871 року. Натурні етюди до майбутнього полотна були написані художником під час його поїздки до Костромської губернії, коли він перебував у селі Молвітіно (нині село Сусаніно Костромської області). Прообразом храму, зображеного на картині, є зведена наприкінці XVII століття Воскресенська церква, яка збереглась до наших днів. Місце, де працював художник, підтверджується його написом, зробленим у нижньому лівому куті полотна: «1871. С. Молвитино. А. Саврасовъ». Деякі дослідники творчості Саврасова вважають, що найперші рисунки й етюди до задуманої картини могли бути виконані художником у Ярославлі або ж його околицях, незадовго до його поїздки до Костромської губернії. Після повернення з Молвітіна Саврасов працював над картиною в Ярославлі, а відтак доопрацьовував композицію в Москві, куди він повернувся на початку травня. Полотно художник назвав «Ось прилетіли граки». Улітку 1871 року картину придбав у Саврасова Павло Третьяков.
Восени 1871 року полотно експонувалось на виставці Московського товариства любителів мистецтв (МТЛМ), а наприкінці того ж року картина, вже під її нинішньою назвою (в каталозі вона була вказана із знаком оклику — «Граки прилетіли!»), була представлена на 1-й виставці Товариства пересувних художніх виставок (ТПХВ), що відкрилась 28 листопада в Санкт-Петербурзі. «Граки» здобули добрі відгуки: художник Іван Крамськой писав, що на виставці цей пейзаж «є найкращим, і він дійсно прекрасний», а художній критик Володимир Стасов відзначав, що це, «мабуть, найкраща й найоригінальніша картина п. Саврасова».
Художник Ісаак Левітан вважав «Граків» однією з найкращих картин у творчості Саврасова. Відзначаючи позірну невигадливість сюжету, він писав, що «за цією простотою, ви відчуєте м'яку, добру душу художника, якому все це дороге й близьке його серцю…». Мистецтвознавець Олексій Федорів-Давидів називав картину «Граки прилетіли» видатним твором мистецтва й відзначав, що «вона має не лише художнє, але й загальнокультурне значення». Критик і музикознавець Борис Асаф'єв писав, що ця картина стала «символом художнього оновлення сфери російського пейзажу на „далеко вперед“», і що цим твором Саврасов відкрив «нове відчуття весни й весняності».
Наприкінці 1870 року Олексій Саврасов, який на той час працював професором у Московському училищі живопису, ліплення та зодчества, взяв п'ятимісячну відпустку, і на початку грудня разом зі своєю родиною — дружиною Софією Карлівною та дітьми — приїхав до Ярославля. На Волзі він працював над декількома картинами, включно з «Вигляд Волги під Юр'євцем» і «Розлив Волги під Ярославлем». У листі до Павла Третьякова від 31 грудня 1870 року Саврасов писав: «Тихе життя в Ярославлі дає змогу мені зосереджено займатись мистецтвом», а в новорічному привітанні своєму шуринові Карлу Герцу художник повідомляв: «Після всіх клопотів я лише тепер починаю працювати і дуже задоволений як майстернею, так і квартирою загалом». У лютому 1871 року це спокійне життя порушили трагічні події — в листуванні з Третьяковим 13 лютого Саврасов повідомляв, що важко захворіла його вагітна дружина, а 18 лютого написав, що були передчасні пологи, дружина видужує, але дитина дуже слабка. Через декілька днів новонароджена дівчинка померла. Художник важко переживав втрату дитини — про це свідчить низка зображень доньчиної могили, виконаних на ярославльському кладовищі.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
