Олександр Бенуа

Олександр Миколайович Бенуа (рос. Александр Николаевич Бенуа, фр. Alexandre Benois; * 21 квітня (3 травня) 1870, Санкт-Петербург— † 9 лютого 1960, Париж) — російський та французький художник, історик мистецтва, художній критик, один із засновників об'єднання «Світ мистецтва». Син архітектора М. Л. Бенуа.

Олександр Бенуа народився 21 квітня (3 травня) 1870 року в Санкт-Петербурзі, в родині російського архітектора Миколи Леонтійовича Бенуа і Камілли Альбертівни Бенуа (у дівоцтві Кавос). Юнаком навчався в Петербурзькому університеті у 1890—1894 роках на юридичному факультеті. Але атмосфера багатого столичного дому, де поважали мистецтво в різних його різновидах (від архітектури до графіки) перенаправила його на шлях власної творчості. Олександр добре опанував техніку акварелі і привіз з Франції низку власних робіт на теми Версаля 17 століття і «Останніх прогулянок короля Луї XIV». Якийсь час вчився в Академії мистецтв, також займався образотворчим мистецтвом самостійно і під керівництвом старшого брата Альберта. Родина була двомовною, тут добре знали російську і французьку. Тому подорожі до Парижу не були великою мовною перешкодою. Пізніше, коли Олександр Бенуа прийняв рішення емігрувати з країни, що потопала у варварстві, перебування у Франції стало як повернення на свою історичну батьківщину.

В пору юнацьких пошуків Олександр Бенуа став студентом Імператорського Петербурзького університету. Він прослухав увесь курс, де навчався на юридичному факультеті. Але юриспруденція його не приваблювала. На 1894 рік прийшлося декілька важливих подій в житті Олександра Бенуа — він здав державний іспит в університеті, надав матеріали про російських художників мистецтвознавцю з Німеччини Ріхарду Мутеру, що і вийшли з друку 1894 року, одружився.

Шлюб примусив художника шукати самостійні джерела прибутку. Несподіванкою була пропозиція княгині Тєнішової (1867—1928) стати охоронцем її мистецьких збірок, піти до неї в приватну службу. Оскільки головну частину мистецьких збірок ще належало зібрати, Бенуа прийняв пропозицію і відбув у відрядження в Париж. Він купував твори мистецтва для збірки княгині, водночас займався самоосвітою. Перебування за кордоном також сприяло усвідомленню себе як художника.

У 1894 році почав свою кар'єру теоретика і історика мистецтва, написавши розділ про російських художників для німецької збірки «Історія живопису XIX століття». У 1896—1898 і 1905—1907 рр. працював у Франції. Став одним з організаторів і ідеологів художнього об'єднання «Світ мистецтва», брав участь в новому мистецькому виданні, що мав ту ж назву журнал «Світ мистецтва». Заснування журналу відбулося без Бенуа, процесом керував Дягілєв Сергій Павлович, що заручився коштами княгині Тєнішової та московського мецената Савви Мамонтова. На короткий термін видання призупинилося, на що вплинули розчарування меценатки Тєнішової і зловмисне банкрутство Мамонтова. На допомогу, аби врятувати видання, прийшов впливовий художник Сєров Валентин Олександрович, що поклопотався про надання журналу державної підтримки.

Початок 20 століття взагалі став важливим етапом в творчості майстра, в його пошуках. Бенуа остаточно захопила історична тема, яка чітко поділилася на зацікавленість до Франції доби короля Луї XIV та до Петербурга доби 18 століття. Він двічі звертався до версальської серії — у 1897 та у 1905—1906 роках. І довго малював краєвиди парку в роки життя у Франції.

Його гуртку належить честь повернення приязні до історії Петербурга і його архітектурного і художнього образу попри офіциоз, державницьку холодність і сплюндрованість у 19 столітті. Саме тому темами багатьох робіт Бенуа стають уславлені сторінки історії та куточки міста 18 століття, його парки і ні на що не схожі палаци, пишний побут доби бароко і класицизму, архітектурні шедеври геніальних будівничих.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...