Ніко Піросмані

Ніко́ Піросма́ні (груз. ნიკო ფიროსმანაშვილი, Микола/Нікола Асланович Піросманішвілі; нар. 1862(1862), Мірзаані, Тифліська губернія, Російська імперія — пом. 5 травня 1918, Тбілісі, Грузія) — всесвітньо відомий грузинський художник XX століття, самоучка, яскравий представник примітивного стилю в живописі.

Чимало фактів з життя Ніко Піросмані є здогадками експертів, що вивчали його творчість в пізнішу добу, або почерпнуті й відомі зі слів самого митця.

Ніко Піросмані (Микола/Нікола Асланович Піросманішвілі) народився в 1862 році в селі Мірзаані (Кахетія, Грузія) в селянській родині. Він був четвертою і останньою дитиною в родині (старші брат Георгій, сестри Маріам і Пепуца).

В 1870 році помер батько Ніко, невдовзі потому мати і старший брат. Ніко Піросмані, єдиний з родини, лишився жити в селі Шулавері в услужінні в батькової роботодавиці, вдовиці бакинського фабриканта Епросіне Калантарової. В родині Калантарових Піросмані, не враховуючи незначних перерв, прожив близько п'ятнадцяти років, спочатку в Шулавері, згодом разом з сином Епросіне Георгієм Калантаровим в сер. 1870-х рр. переїхав до Тіфлісу.

Ніко Піросмані вивчився грамоті — читати й писати грузинською і російською, так ніколи і не отримавши формальної освіти. Декілька місяців Піросмані навчався типографської справи, потому залишив типографію й проживав у домі Елізабед Ханкаламової (сестри Калантарових), а згодом — в її брата. Згідно з припущеннями в 1876 році Піросмані тимчасово повернувся до сестри в рідне село Мірзаані, де працював пастухом.

Живопису Піросмані вивчився в мандрівних художників, що розмальовували вивіски крамниць і духанів. В сер. 1880-х рр. разом з художником Гіго Зазіашвілі, також самоучкою, Піросмані відкрив в Тіфлісі майстерню декоративного розпису. За переказом, першу вивіску Піросманішвілі і Зазіашвілі виконали безкоштовно, але інших замовлень тривалий час не отримували.

У 1890 влаштувався на залізницю гальмівним кондуктором. На цій роботі його неодноразово штрафували за різноманітні порушення, й 17 січня 1894 року Піросмані звільнився за власним бажанням.

Отримавши виплату за звільненням, Піросмані вклав гроші в торгівлю молокопродуктами, відкривши разом з компаньйоном Дімітрою Алугішвілі молочну крамничку, для якої, звичайно, власноруч оформив вивіску. Однак, Піросмані не проявив особливого інтересу до підприємництва — неодноразово покидав крамницю, їздив до родичів у Мірзаані. Наприкінці 1890-х рр. Алугішвілі видавав йому по карбованцю добових.

Приблизно з 1900 року Піросмані зав'язав з торгівлею і надалі заробляв на життя виключно малюванням.

Серед оточення Піросманішвілі мав стійку репутацію психічно неврівноваженої людини, з яким важко мати до діла. За свідченнями, що збереглися, Піросмані стверджував, що здатний бачити святих наяву, а його пензель «малює сам».

З 1895 року Ніко активно малює, створюючи вивіски й декоративні панно, переважно для закладів торгівлі й духанів. Писав Піросмані здебільшого фарбами власного виробництва на клейонці. Жодних художніх зв'язків з митцями Тбілісі він не мав. Аж до смерті Піросмані жив у крайні бідності, постійно жебраючи й ночуючи нерідко по підвалах.

Влітку 1912 року творчістю Піросмані нарешті зацікавились фахівці — спершу його почали пропагувати молоді митці-футуристи — брати поет Ілля та художник Кирило Зданевичі, французький художник Мішель Ле Дантю. Кирило Зданевич, зокрема, придбав у Піросмані велику кількість полотен, чимало з яких останній виконав на замовлення. 10 лютого 1913 року Ілля Зданевич опублікував в газеті «Закавказская речь» статтю про творчість Піросманішвілі під заголовком «Художник-самородок». І вже трохи більше ніж за місяць, 24 березня 1913 року, на виставці живопису художників-футуристів «Мішень» у Москві поруч з роботами маститих футуристів було виставлено декілька картин Піросмані, привезених із Тбілісі Іллєю Зданевичем. У липні ц.р. (1913) в тіфліській газеті «Закавказзя» (рос. Закавказье) критик Є. К. Псковітінов надрукував ще одну статтю про Піросмані. Одночасно з тим творчістю Піросмані зацікавилися молоді грузинські художники Давид Какабадзе, Ладо Гудіашвілі і Давид Шеварднадзе, що тільки-но повернувся з навчання в Німеччині, заходився збирати колекцію його робіт.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...