Дівчинка на тлі перського килима — станковий твір молодого художника Врубеля, створений в місті Київ 1886 року і котрий підтвердив визначне колористичне обдарування митця.
Михайло Врубель опинився в Києві майже випадково. І був пов'язаний з містом майже п'ять років.
У 1884 році в Петербурзьку Академію мистецтв приїхав відомий київський археолог, історик мистецтв, професор Адріян Вікторович Прахов і розповів Чистякову про намір створити візантійський іконостас та реставрувати фрески Кирилівської церкви Києва. Потрібен був талановитий художник — (а Чистяков умів розпізнавати таланти) художник мав бути молодий, тому що грошей на гонорари було обмаль. Чистяков порадив йому взяти з собою Врубеля. Так Михайлові і не довелось закінчити Академію, де він провчився з 1880 по 1884 роки. Втручання в стінописи Кирилівської церкви 12 століття було досить стриманим. Наново створили фрески в тих місцях, де вони були повністю знищені. Перша ж проба Врубеля — зображення архангела на одному з стовпів церкви — викликала загальне схвалення. Також для Кирилівської церкви Врубель створив фреску «Сходження Святого Духу на Апостолів» (1885). Звичайно ж, він малював не як художник 12 століття, а як сучасний майстер, що знає досягнення живопису Західної Європи, але не зрікається спадщини візантинізму.
Важливою частиною повернення старовинної київської церкви до життя було створення нового іконостаса. Аби Врубель знав, що від нього вимагають, художника відрядили в Венецію. Чотири ікони було виконано на важких цинкових стулках. Прообразом Богоматері стала Емілія Львівна Прахова, дружина професора. Врубель працював в Італії по пам'яті, без моделі — ні натурщиць, ні манекенів в нього не було. На початку 1885 року Врубель повертається до Києва. Але відносини з родиною Прахових загострюються через захоплення Врубеля Емілією Львівною, що було неприпустимим. Тому Михайло від'їжджає в Одесу, де проводить півроку. Саме в Одесі Врубель починає працювати над темою Демона — яку без перебільшень можна вважати найважливішою в його творчості.
Важкий матеріальний стан художника не покращили і київські гонорари. Від не мав навіть теплого одягу для зими, за свідченнями батька, що відвідав сина в Києві. Аби заробити грошей, художник і надумав створити картину «Східна казка». Полотно було знищене, але відома його композиція на малюнку 1886 року, який зберігає Національний музей «Київська картинна галерея». Врубель ретельно проробляв деталі, часто малював квіти. Малюнки 1885—1886 років рясніють зображеннями квітів («Шипшина», «Троянда», «Натюрморт з квітами і пресс-пап'є», «Акація», «Півонії в вазі»). Всі вони чергуються з замальовками для стінописів («Голова пророка») та численими зображеннями коханої Емілії Львівни, чужої дружини.
Після знищення «Східної казки» художник і створив новий твір, відомий зараз як «Дівчинка на тлі перського килима». Натурницею стала Марія, старша донька володаря Центрального київського ломбарда Г. Дахновича. Клієнтом каси був і сам Врубель, що брав невеликі суми під заклад власних речей та творів. Тому художнику дозволили використати для картини і коштовні килими, і ювелірні вироби, що були на той час в комерційному закладі Г. Дахновича.
На підлозі, на тлі перського килима сидить молоде дівчисько. Умовний, театралізований одяг дівчинки відповідає театральним же уявам глядача 19 століття про арабський схід. Панували уявлення про розкіш, шатри, водоспади перлів і насолоди. Такі уяви не мали нічого спільного з реальністю тогочасної мусульманської частини світу з її ринками рабів, закріпаченим станом жінки, хворобами, наркоманіями, натовпом жебраків, релігійним фанатизмом. Мусульманський світ в 19 ст. програв змагання з західноєвропейською цивілізацією і перебував в стані стагнації. Але інерція «Казок 1000 і однієї ночі» ще котилася світом і захоплюватиме уяву тетральних художників, відбившись навіть в феєріях Леона Бакста на початку 20 ст.
Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →
