Матіас Грюневальд

Маттіас Грюневальд (нім. Matthias Grünewald, Mathis Gothart або Matthias Nithart або Matthias Grün), (нар. 1470 або 1475, Вюрцбург — пом. 31 серпня 1528, Галле) — німецький живописець, майстер епохи Відродження. Працював при дворі Майнцських архієпископів і курфюрстів (1508—1525). У своїй творчості виразив трагізм та піднесений містичний спіритуалізм своєї епохи.

2002 року були опубліковані результати дослідження мистецтвознавця Карла Арндта, за якими художник носив ім'я Готгарт і прізвище Нітгарт. На це вказує і його монограма «MGN» (Mathis Gothart Nithart). Ім'ям Матіас Грюневальд, з яким Готгарт Нітгарт увійшов у всесвітню історію мистецтва, художник зобов'язаний своєму першому біографу Йоахиму фон Зандрарту, який у своїй роботі використовував двотомник з історії мистецтва 1675—1679 років. «Teutsche Academie der Edlen Bau-, Bild-und Mahlerey-Künste» і, очевидно, сплутав Готгарта Нітгарта з іншим художником, що працював на рубежі XIV—XV ст. в місті Зелігенштадт недалеко від Франкфурта.

До нашого часу дійшло мало робіт Грюневальда — всього одинадцять творів, з яких одні є багатостулковими вівтарями, інші — збережені фрагменти вівтарних композицій і окремі картини. Останнім часом було не тільки відкрито справжнє ім'я художника, але й зроблено чимало вдалих спроб простежити перипетії його життєвого і творчого шляху на тлі історичної панорами того бурхливого часу. У світлі збережених документів Грюневальд видається людиною широкої ерудиції та багатосторонньої обдарованості, типовим представником інтелігенції епохи Відродження. Поряд з наукою його хвилювали проблеми релігії, філософії та суспільного устрою. Його мистецтво пронизане найглибшої людяністю, живим співчуттям до людських мук, страждань незліченним, які він бачив навколо. На його очах пройшло повстання «Черевика», Велика Селянська війна, Реформація — перша революція в Європі, що потрясла свідомість людей і весь феодальний світ, і водночас художник став свідком кривавих розправ з повсталим людом. Наділений надзвичайно сприйнятливою душею, Грюневальд, слідом за Босхом, поставив у своєму мистецтві проблему справжньої трагедії життя благородної і чесної душі людини, що зазнає переслідувань та образ у жорстокому світі.

Ця картина відноситься до числа ранніх творінь художника, датується приблизно 1505 і служила епітафією Аполонія фон Кронберг, сестрі лицаря Йоганна фон Кронберга, який служив керуючим резиденцією архієпископа Майнцського в Ашаффенбург, тобто Майстер Нітхарт працював там як придворний художник і «водяних справ майстер», інженер-гідравлік, як назвали б цю спеціальність нині.

«Наруга над Христом» є картиною з доволі рідкісним іконографічним сюжетом. В Євангелії розповідається, що після зради Іуди в Гефсиманському саду варта призвела Христа в будинок первосвященика Кайафи і всю ніч чинила над ним наругу. Знущаючись над його пророцтвами, стражники одягли на його очі пов'язку і, б'ючи по обличчю, вимагали вгадувати, хто бив. Грюневальд зображає Христа в образі людини, сповненої величавої лагідності і терпіння. Мальовниче рішення покликане справити сильне враження на душі глядачів своєю навмисної різкістю, напруженістю, холодними, висвітленимі тонами, їхнім дисонансом. Грюневальд мислить як живописець, відкриваючи емоційну значимість колориту, його здатність бути носієм стихії почуттів. ТОж мистецтвознавці говорять про можливий вплив на Грюневальд великого нідерландця Гуго ван дер Гуса, який помер за десятиліття до перебування Грюневальда в Червоному монастирі біля Брюсселя. На картині видно фігуру Йосипа з Ариматеї, який намагається умовити пикатого стражника пожаліти Христа, а також скорботне обличчя іншої людини, що, благаючи, взяла того ж стражника за плече. Юрмище фігур посилюється занепокоєнням кольору, і все це супроводжується різкими звуками флейти і ударами барабана, що їх робить людина, яка стоїть в глибині зліва.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...