Ян Стен

Ян Стен ( нід. Jan Havickszoon Steen, повне ім'я:Ян Хавікзоон Стен; бл. 1626—1679 ) — популярний голландський художник 17 століття, відомий представник так званого голландського реалізму, прихильник побутового жанру.

Художник не мав власного біографа чи особи, зацікавленої в збереженні відомостей про майстра. Тому точної дати народження Яна ми не маємо, а рік народження умовно взято за 1626 -й. Походить з ремісничого середовища. Батько був пивоваром.

Мало відомостей і про навчання митця. Серед його вчителів — Ніколаус Кнюпфер у місті Утрехт, а також відомо про навчання і співпрацю з Яном ван Гойєном у місті Гаага. Дочка Яна ван Гойєна стане дружиною художника. Мав декілька різних впливів від художніх манер сучасників, серед яких

Художники Голландії 17 століття часто не могли дозволити собі займатися тільки мистецтвом. Тому часто вони займаються ще якимось бізнесом чи ремеслом попри створення картин. Ян Стен цілком укладається у цю схему. Серед жанрів, які розробляв художник - портрет, релігійний образ, пейзаж, побутова картина. Найбільшим успіхом користувались картини побутового жанру, тому Ян Стен зосередився на створенні саме побутових картин.

Але навіть його популярність не рятувала від злиднів і фінансових проблем. Стен також утримував пивоварню у Лейдені. Після смерті власного батька у 1669 році він остаточно оселився у місті Лейден, де мав корчму з невеличким готелем. А до цього встиг пожити і попрацювати в Утрехті, Гаазі, Харлемі. Щось роками утримувало митця далеко від батьківського дому. Кінець мандрам кладе смерть батька і отримання спадку.

Мав родину. Його дружина Маргарита - дочка художника пейзажиста Яна ван Гойєна. Родина мала п'ятеро дітей. Їх імена збережені - Тадей, Єва, Корнеліс, Кетрін и Ян. З того, що він навчався в Утрехті, де панував католицизм, та з хрещення дітей за католицьким обрядом, робиться висновок, що був в лоні католицької церкви.

По смерті першої дружини, літній Ян Стен узяв шлюб вдруге у 1670 році з Марією ван Егмонт, удовою, володаркою сусідньої крамниці. Та народила ще двох дітей.

Більше, ніж скупі звістки про митця в документах, дають діалоги з його картинами. Художник був легкої вдачі, товариський, далекий від іпохондрії чи трагічного світосприйняття. Його приваблювали кумедні ситуації, жарти і людські реакції на близькі до цього ситуації. Звідси теми багатьох побутових картин митця, прикрашені гумором ( «Свято з приводу народження кошенят», « Нічна серенада», «Ритори у вікні», «Зустріч з товариством напідпитку»). Художник намагається розповідати про недоліки сучасників, але не переходить межі, не доходить до сарказму, гнівного осуду, як протестантський фанатик. Він наче вибачається перед глядачем, коли той застав його в неприбраному домі після вечірки ( « Автопортрет з дружиною напідпитку  », Ермітаж ). В його картинах мало драматизму ( «Ніж як аргумент в картярській грі»), а трагічні сюжети практично не знайти.

Ян Стен - не був аристократом за походженням і не став обслугою аристократів пізніше. У нього практично не було періоду зближення з багатіями, як у молодого Рембрандта. Все це уберегло митця від могутнього впливу бароко італійців 17 століття навіть в роки перебування в Утрехті, цій оазі католицизму і бароко в протестантській Голландії. Ян Стен - художник дрібної голландської буржуазії та міщан, представником яких був і сам до власної смерті.

Побутовий жанр спонукав художника звертатися до різних ситуацій. Є серед них і вимушені контакти багатіїв і жебраків ( « Мешканці Делфта » або «Адольф Крузер з дочкою Катаріною та жебраки», Ріксмузей, Амстердам ). На порозі багатої оселі зустрілися багатій-володар з дочкою в розкішній сукні і жінка - жебрачка. Важко зрозуміти, на якому боці саме художник - на боці багатих і байдужих до людського горя чи на боці знедолених. До ситуації художник підходив як «документаліст» : ситуація є, він її фіксує, але нічим не розкриває власного ставлення до явища навіть з позицій християнської моралі, яку розділяв. Це при тому, що від триклятих питань сучасності важко було відсахнутися навіть людині з добрим гумором. В багатій Голландії знедолені і жебраки були болючою проблемою, іноді їх рахували за найбідніших в багатій країні. Збіднення спонукатиме до еміграції з країни в неблизькі Америку і Південну Азію (нині Індонезія). Куди легше було писати «Танок кошеняти» чи необразливі жарти з приводу графомана-літератора - серія картин «Ритори».

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...