Джованні Белліні

Джова́нні Беллі́ні (італ. Giovanni Bellini; близько 1430 — 29 листопада 1516) — італійський венеційський художник, засновник венеційської школи живопису. Молодший брат Джентіле Белліні.

Джованні Белліні народився в 1430 році, імовірно, у Венеції, (за іншими даними — у 1426 році). Син Якопо Белліні (1400—1471 роки), у майстерні якого разом з братом Джентіле Белліні розпочав навчання живопису і власну кар'єру художника.

Малював портрети та різні релігійні композиції. Ранні роботи Джованні Белліні створені під впливом його шурина Мантенья.

Особистий стиль Джованні виробився у 70-і роки XV століття («Мадонна під деревом», 1487 рік; «Мадонна зі святими», 1488).

З картини «Мадонна зі святими» (1505 рік) починається останній період творчості митця 1505. Наприкінці життя Белліні став найкращим живописцем пейзажів. Альбрехт Дюрер писав про нього у 1506 році: «Він дуже старий, але він усе ще найкращий художник».

Джованні Белліні був учителем Джорджоне й Тіціана.

Помер Джованні Белліні в 1516 році в Венеції.

Стиль Джованні Белліні коливав від статичної манери венеціанських робіт середини XV сторіччя до гармонії і пишноти робіт епохи Високого Відродження, як, наприклад, у вівтарі Церкви Святого Захарія, Венеція (1505). Митець запровадив м'які тони, гармонію в композицію і використовував світлі кольори, що гарно вплинуло на наступне покоління живописців. На само́го ж митця, вважається, вплинула голландська школа з її зосередженням на деталях. Цей же вплив, водночас не приводить митця до еклектизму, йому вдається дуже гармонійно поєднувати найкращі здобутки сучасних йому образотворчих шкіл.

У Джованні Белліні різноманітна тематика, чимало Мадонн. Визначна новація — введення у картину пейзажу, причому не пов'язаного з основним сюжетом художнього твору. Твори митця — емоційні, але дуже м'які, дарують відчуття спокою і благодаті.

Художник писав переважно олійними фарбами, а не темперою. Са́ме з серед. 70-х рр. XV ст. Джованні оволодів новою для Венеції технікою олійного живопису. Колорит майстра набув насиченості й теплоти. Твори Джованні Белліні (Мадонни, вівтарні образи, сцени з Євангелія на тлі пейзажу, алегорії та портрети) відзначаються спокійною величчю, глибиною почуття та поетичністю.

Як офіційний художник Венеціанської республіки, малював портрети дожів, що очолювали уряд. Після смерті Джованні Белліні цю посаду отримав Тіціан Вечелліо.

Але драматичні твори трапляються й в його творчості: «П'єта з двома янголами» Берлін «Сини п'яного Ноя ховають від Хама оголене тіло батька» Безансон, Франція тощо. Але він здебільшого майстер гармонії, поетичного настрою, музичних акордів, які так вдавалися учню Джорджоне із Кастельфранко (близько 1478—1510).

Для релігійного живопису України цікава спроба Белліні використати надбання Візантії в своєму творі «Мадонна з грецьким написом» Мілан, Брера. Відомо, що візантійські греки постійно емігрували до Італії та Венеції. Привозили вони й свої ікони, які зберігали давні, непривабливі італійцям канони (площинність, суворість образів, знакове зображення середовища замість реального, підкорення давнім авторитетам, відмова від пошуків нового). Майстри Венеції залишили все це в минулому й навернулися до привабливої реальності. Джованні таки пригадав давні канони (сумна Богородиця, тло без краєвидів, одноманітні фарби), але багато й нового. Жоден сучасний майстру грек не зміг би так намалювати зморшки одягу Богородиці чи обличчя маленького Христа. Призначення образу православним підтверджує й грецький напис зверху, як на іконі, що дав пізню назву твору.

Художник-гуманіст, Джованні Белліні виступає як сміливий новатор, творчість якого підводить венеціанських майстрів до розквіту Високого Відродження, таким чином Белліні зробив венеціанську мистецьку школу найкращою у добу Ренесансу і однією з головних у західному мистецтві.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...