Джорджо Вазарі

Джо́рджо Ваза́рі (*30 липня 1511 — †27 червня 1574) — італійський архітектор, (архітектурний ансамбль Уффіці), художник, теоретик і історик мистецтва. Малював фрески, вівтарні картини, портрети.

Відомий як автор книги «Життєписи найславетніших живописців, скульпторів та архітекторів» (Рим, 1550).


Батько Вазарі, Антоніо, працював гончарем. Все життя автор «Життєписів» представлявся як «Джорджо Вазарі з Ареццо». Першим вчителем Вазарі, коли йому ще не було дванадцяти років, став французький художник Ґійом де Марсілья, що розписував вітражі церкви в Ареццо. У 1524 році він жив у Флоренції, вчився в Андреа дель Сарто, Мікеланджело і Баччо Бандінеллі. Молодим Вазарі протегували Александр і Іполит Медічі, які незабаром були вимушені покинути Флоренцію. Вазарі повернувся в Ареццо, де отримав декілька замовлень і навіть писав фрески.


Відомий у той час скульптор, живописець і архітектор Россо Фйорентіно, перебуваючи в Ареццо, дав кілька порад молодому Вазарі. У подяку Вазарі згодом детально описав життя і праці свого наставника в своєму творі. Вазарі виконав картину за малюнками Россо. Вазарі в ці роки потребував грошей. Його батько помер, і він піклувався про своїх трьох сестр і двох братів. Якийсь час Вазарі навчався золотому і срібному ремеслу, яке у той час вважалося мистецтвом.

Флоренція, де він вже декілька місяців займався цією справою, піддалася облозі в 1529 році, що примусило Вазарі переїхати до Пізи, і там він знову вдався до живопису; в цей час йому було тільки 17 років. Тоді почалися низка його подорожей Італією і пошуків роботи; при цьому він щасливо зустрівся з одним з перших своїх покровителів, Іполитом Медічі, який узяв його з собою до Риму, де Вазарі став невтомно і наполегливо трудитися, і незабаром отримав від свого покровителя замовлення написати картину «Венера і Грації».

Коли Карл V (1531) відновив владу Медічі у Флоренції, Вазарі повернувся туди до герцога Олександра, великого шанувальника живопису. У палаці герцога Вазарі написав кілька картин і портрет Олександра, а також викладав архітектуру і декор. Одна з перших нагод виявити свій талант представився йому при урочистому в'їзді Карла V до Риму (1536), коли потрібно було скласти різні декоративні споруди. В цей час Вазарі написав для монастиря св. Клари в Ареццо картину «Благовіщення». У Луврі знаходиться картина Вазарі з аналогічним сюжетом (La salutation angelique), можливо, це і є «Благовіщення» з Ареццо.

У 1537 році Олександр Медічі був злодійськи убитий, і Вазарі знову залишився без покровителя. Незважаючи на свій юний вік, Вазарі вже придбав велику популярність і став отримувати різні запрошення. Після багатьох подорожей він в 1540 році працював в Болоньї над картиною «Трапеза св. Григорія». За сюжетом і за виконанням вона вважається однією з найкращих. Ця картина і тепер знаходиться в Болоньї. Всі особи цієї картини — портрети сучасників Вазарі, їхні імена вказані в його книзі.

Живопис Вазарі є яскравим зразком тосканського маньєризму. Перша картина Вазарі, що дійшла до нас, — «Поховання Ісуса» (1532, будинок-музей Вазарі в Ареццо). Вазарі працював надзвичайно швидко, хоч і користувався допомогою багатьох молодих художників, імена яких теж збереглися. У власному життєписі він описував всі свої роботи в найдокладніших подробицях. Незважаючи, що Вазарі був непоганим художником, в його фігурах зустрічаються недоліки. Його картини написані в холодній колірній гаммі, перевантажені фігурами, обличчя мало індивідуалізовані, композиції — захаращені зайвими подробицями.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...