Антоніс ван Дейк

Антон ван Дейк (нід. Anthonis van Dyck; *22 березня 1599(15990322) — 9 грудня 1641) — фламандський живописець.

Він був головним та найвідомішим придворним живописцем в Англії. Ван Дейк є відомим майстром аристократичного й інтимного портрету, знаменитий своїми портретами членів королівської родини. Він малював з надприродною віртуозністю, які встановлює стандарт елегантності в жанрі. Він також неперевершений автор творів з біблейських і міфологічних тем, майстер графіки та гравюри.

Майже всі портові міста Європи кимось уславлені. Генуя пишається Колумбом, Амстердам-Рембрандтом. Антверпен уславили Рубенс та Ван Дейк. Антоніс походить з заможної родини, що мешкала у Антверпені, одному з найбільших міст Західної Європи. Батько торгував шовком. Мати доглядала за дітьми. Антоніс сьома дитина в родині. Христини відбулися в кафедральному соборі міста. Тому дату народження уславленого портретиста знають досить точно, бо збереглася реєстраційна книга собору.

Родина була побожна, заможна і хлопцю дали добру освіту. Здібного хлопчиська навчали іноземним мовам і той говоритиме фламандською, італійською, англійською, іспанською. Але став художником.

Мати Антоніса померла у 1607 році. Батько був заможною людиною. Тому віддав дочок у пансіон, а молодшого пристроїв в майстерню живописця. Його перший вчитель, Хендрік ван Балєн (1575-1632), був у Італії, товаришував з учнем самого Тиціана — Пальмою іль Джоване, це як тепер диплом на професійність, тільки талант роздають не за дипломом. Учень виявився талановитішим за вчителя.

Про здібного хлопця пішли чутки. Його віднайшов Ян Брейгель (син відомого Пітера Брейгеля).Він розповість про Антоніса Рубенсу і той візьме Антоніса до своєї майстерні. Рубенс мав багато замовлень, поспішав з роботами. Квіти на його картинах виконували одні, пейзажі-другі, тварин малювали треті — отже, завдань вистачало усім.

Здібний Антоніс вже в 14-15 років отримував складні завдання. А в малюванні фігур та облич дорівнював Рубенсу. Обличчя настільки вдавалися юнаку, що все йшло до того, щоби той став портретистом.

Рубенс теж писав портрети. І там, де були потрібні пишність та велич, Рубенсу все вдавалося («Кінний портрет герцога Лерми», 1603, «Портрет Амброджо Спіноли» 1620, Брауншвейг, «Портрет Томаса Арундела» музей Гарднер, США ). Якщо подивитися на «Портрет інфанти Ізабелли»(бл.1609), то відразу побачиш перли, піну мережива, дорогу сукню. І серед усього цього товсте обличчя дочки іспанського короля. Це портрет сукні та високого суспільного щаблю, а не привабливої особи.

Вдалими у Рубенса ставали лише ті портрети, коли він добре знав персону і коли не було портеби лестити («Автопортрет з першою дружиною Ізабеллою Брант» бл.1609, Мюнхен, «Портрет камерістки», Петербург).


Рубенс теж розгледів в учні могутні здібності — і могутнього конкурента. Надалі він триматиме Ван Дейка подалі від себе. Розділять вони і сфери впливу. Рубенс буде займатись декором церков, міфологічними та релігійними картинами. Ван Дейк стане портретистом і лише іноді писатиме релігійні та міфологічні картини, що не дуже йому вдавалися. Але Рубенс мимоволі віддавав належне генію Ван Дейка. І навіть доручив йому написати портрет своєї першої дружини (1621, Вашингтон, Національна галерея). Малювати Ізабеллу Брант Ван Дейку було легко : вони були знайомі. На портреті вона привітна, приваблива, доброзичлива і гостинна хазяйка палацу Рубенса. Навіть розкішне вбрання не маскує привабливість особи.Порівняння ранішнього портрета Ізабели пензля Рубенса (Берлін) і твору Ван Дейка (Вашингтон) іде на користь твору Ван Дейка.

В останньому переліку майна Рубенса віднайдено одинадцять картин пензля Ван Дейка. Невдалі твори Рубенс не збирав.

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...