Олексій фон Явленський

Олексій фон Явленський (нім. Alexej von Jawlensky; 13 (25) березня 1864, Торжок, за іншими джерелами — Кузлово, Тверської губернії — 15 березня 1941, Вісбаден) — російський художник-експресіоніст, жив та працював у Німеччині. Входив до творчого об'єднання художників «Синій вершник».

Дворянин, син полковника Георгія Никифоровича Явленського та Олександри Петрівни. Брат Сергія Явленського (1860—1929), військового юриста генерал-майора, і Дмитра Явленського (1866—1920). Дитинство провів у батьківському маєтку в Кузлово під Вишнім Волочком в Тверській губернії.

З 1874 року переїхав з матір'ю в Москву. По закінченню гімназії вступає до 2-го Московського кадетського корпусу (1877—1884), а пізніше до 3-го Олександрівського військового училища (1885—1887). По завершенню навчання переведений в підпоручики і зарахований у 7-й гренадерський полк.

В 1890році зарахований на службу до Петербурга, в Кронштадтський кріпацький піхотний батальйон. В Петербурзі вступає вільним слухачем до Імператорської Академії мистецтв. Його вчителями були Ілля Рєпін, П. П. Чистяков та Куїнджі Архип Іванович.

Розчарувавшись в академічному викладанні, з 1893 року починає працювати самостійно в майстерні учениці Рєпіна — Мар'яни Верьовкіної, яка стала супутницею його життя.

В 1896 році Явленський йде у відставку в чині штабс-капітана та виїжджає з Верьовкіною до Мюнхена. З ними їде 11-річна Олена Незнакомова, вихованка його дружини. В Німечиині вони прожили 18 років. Їх мюнхенська квартира в районі Швабінг на Гізельштрассе, 23 стала місцем постійних зустрічей відомих діячів художнього та музичного світу. Тут бували С. П. Дягілєв, Вацлав Ніжинський, Анна Павлова, Елеонора Дузе, засновник галереї Der Sturm Х. Вальден.

Разом з М. В. Верьовкіною, Д. Н. Кардовським та І. Е. Грабарем вступає до школи Антона Ажбе. В 1897 році з Ашбе і групою товаришів по навчанню їде до Венеції, щоб вивчати італійських майстрів. З 1899 року допомагає Ашбе вести заняття в школі. В 1890-1900-ті багато подорожує, працює в Італії і Франції (Париж, Нормандія, Бретань). У 1901—1902 роках проводить 14 місяців в Росії, під час цієї поїздки зблизився з Оленою Незнакомовой, вихованкою Верьовкіної, у них народжується син Андрій (Явленський-Незнакомов).

На ранній період творчості Явленського вплинули роботи І. Ю. Рєпіна, В. А. Сєрова та К. А. Коровіна, пізніше — Дж. Уїстлера, І. Зулоагі, Вінсента Ван Гога, П. Сезанна, Пабло Пікассо, і особливо Анрі Матісса, з яким познайомився в 1907 році в Парижі.

Після мюнхенського реалізму, Олексій деякий час пише картини у стилі Ван Гога, до 1908 року, коли під впливом французьких художників він прийшов до індивідуальної манери, заснованої на спрощенні натури відповідно до розробленого Ашбе принципом «великої лінії» і «великої форми», використав інтенсивну гаму чистих кольорів, посилену чорними контурами.

З 1903 року виставлявся в Мюнхенському і Берлінському Сецессіонах. Бере участь в російських виставках в Санкт-Петербурзі: Нового товариства художників (1905), СРХ (1906), «Вінок» (1908), «Салоні» С. К. Маковського (1909), 1- му і 2-му «Салонах» В. А. Іздебського (1909/1910 і 1911), «Бубновий валет» (1910/1911). В 1906 році його пейзажі Бретані експонувалися на організованій С. П. Дягілєвим виставці «Світ мистецтва» в Петербурзі і Виставці російського мистецтва в паризькому Осінньому салоні.

В 1909 році разом з Василем Кандінським організував мюнхенське Нове мистецьке товариство (Neue Künstler-Vereinigung München) — у відповідь на відмову Сецессіона прийняти їх твори. Художник стає віце-президентом товариства, а після відходу Кандінського (1911) — президентом. Пізніше працює в заснованому Кандінським об'єднанні «Синій вершник» і бере участь в його виставках (1911—1912). Проводить персональні виставки в Бремені (1911), Мюнхені (1912—1913) і Берліні (галерея Der Sturm, лютий 1914).

Це частина статті Вікіпедії, що використовується за ліцензією CC-BY-SA. Повний текст статті тут →

більше ...